Теорія пітератури: Роман

Роман (франц. готап, нім. Котап, англ. поує) – епічний твір, у якому оповідь зосереджується на долі окремої особистості у процесі її становлення і розвитку, що розгортається у художньому просторі і часі. Роман представляє індивідуальне та суспільне життя як відносно самостійні стихії, що не вичерпують і не поглинають одне одного, і саме в цьому полягає визначальна особливість його жанрового змісту. Історія індивідуальної долі, що обумовлена саме цією “самостійністю”, набуває загального змісту. Разом з тим доля героя роману, наближена

до колективних ідеалів, стає кінцевим, кульмінаційним моментом у розвитку його свідомості.

Роман виникає в античній літературі і являє собою у цей час побутові варіанти традиційних міфічних сюжетів із картинами приватного життя людини. У середні віки з’являється лицарський роман, для якого характерні свобода оповіді, живі діалоги, психологічні портрети персонажів. В епоху Відродження роман як такий виникає на останньому її етапі. Найвизначнішим зразком романного жанру тут є “Дон Кіхот” М. Сервантеса. Поетика класицизму ігнорувала роман. Значного розвитку роман набуває в епоху Просвітництва.

Велика заслуга у цьому належить Г. Філдінгу, що збагатив англійський та світовий роман, надав йому своєрідності. Це особливо наочно демонструє “Історія Тома Джонса, знайди”.

Для свого роману Філдінг обрав живу розповідь, просякнуту м’яким гумором, чи гнівною сатирою. Великої майстерності досяг письменник у побудові діалогів (особливо яскраві бесіди і сварки грубого сквайра Уестерна та його “освіченої” сестри). Дотепністю, літературною ерудицією вирізняються авторські відступи Філдінга.

Роман побудовано у відповідності з чіткою композиційною симетрією. Твір складається з 3 частин, кожна з яких містить 6 книг. І частина присвячена життю героя у маєтку Олверті, ІІ – подорожі до Лондона, ІІІ – лондонському життю Тома. Кожній книзі передують вступні нариси, в яких автор обгрунтовує права і можливості нового жанру – роману, що органічно поєднує комічне і епічне начала. Вперше в англійській літературі розповідь ведеться від 3 особи.

Традиції Філдінга розвивали послідовники письменника – Вальтер Скотт (він вважав Філдінга “батьком англійського роману”), Теккерей, Діккенс. Показове висловлювання Теккерея, який казав про Філдінга: “Який талант! Яка сила! Він застерігає, роздумує, виношує, творить! Як багато правди залишила після себе ця людина! Скільки поколінь навчив він сміятися розумно й справедливо”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Теорія пітератури: Роман