Теорія літератури: “Кого ж відносять до “інший” прозі”?

Наприкінці 1980-х років літературознавець Г. Біла в статті “”Інша” проза: передвістя нового мистецтва” задалася питанням: “Кого ж відносять до “іншій” прозі”? І назвала самих різних письменників: Л. Петрушевскую й Т. Толсту, Венедикта Ерофеева, В. Нарбикову й Е. Попова, Вяч. Пьецуха й О. Єрмакова, С. Каледіна й М. Харитонова, Вл. Сорокіна й Л. Габишева й ін. Ці письменники дійсно різні: за віком, поколінню, стилю, поетиці. Одні до гласності так і не вийшли з андеграунда, інші зуміли пробитися до друку ще в пору існування цензури. Створюється враження, що по відомству “іншої” прози заносять речі “жахливі” по змісту (“чернуху”, як говорять у кіно). Специфіку “іншої” прози намагаються розкрити за допомогою визначень “неонатурализм”, “новий физиологизм” і т. п.

Перерахованих письменників ріднить одну дуже істотну обставину. Вони гостро полемічні стосовно радянської дійсності й до усім без винятку рекомендаціям соціалістичного реалізму щодо того, як цю дійсність зображувати, у першу ж чергу до його повчально-повчального пафосу.

У якому просторі звичайно відбувалася дія в добутках соціалістичного реалізму? Головним чином на роботі: у цехах, на широких колгоспних нивах, в установах, у парткомах, райкомах, обкомах, урочистих залах і т. п. Хто був героєм цих добутків? Передовик виробництва, ударник комуністичної

праці, партійний і радянський керівник, дільничний міліціонер, батько й благодійник опікуваних громадян, відмінник бойової й політичної підготовки й т. п.

“Інша” проза переміщала читача в інші сфери, до інших людей. Її художній простір розміщався в забруднених гуртожитках для “ліміти”, у коммуналках, на кухнях, у казармах, де панувала дедовщина, на цвинтарях, у тюремних камерах і магазинних підсобках. Її персонажі в основному маргинали: бомжі, люмпени, злодії, п’яниці, хулігани, повії й т. п.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Теорія літератури: “Кого ж відносять до “інший” прозі”?

Categories: Нові твори

Links