Тема: У чому зміст поеми Гоголя “Мертві душі”

Поема “Мертві душі” була написана в той час, коли в Росії панувало кріпосне право. Поміщики розпоряджалися своїми селянами, як речами або худобою, могли купувати й продавати їх. Багатство поміщика визначалося кількістю селян, які йому належали. Приблизно через 10 років держава робила перепис “душ”. По списках перепису поміщики платили податки за селян. Якщо в проміжку між двома ревізіями селянин умирав, поміщик

Поема називається “Мертві душі” тому, що в ній описуються пригоди чиновника Чичикова, що скуповував мертві душі, тобто селян, що вже вмерли. По-друге в поемі широко розкривається життя поміщиків-кріпосників, представників миру “мертвих душ”, що гальмували економічний і суспільний розвиток Росії. Гоголь яскраво показує різноманітні типи поміщиків по-різному стосовних до своєї власності. Один з них жадібно збирає кожну копійку, інші нерозважливо промотують весь стан за кілька днів. Але характерним для всіх поміщиків є одне те, що вони, як паразити, сидять на шиї народу й живуть його працею. Всі вони живуть тільки для себе, не думаючи ні про щастя народу, ні про благо держави. У поемі показаний безхарактерний мрійник Манилов, Що не знає скільки вмерло в нього селян. Характерна риса Манилова – однаково байдуже відношення до всіх людей. Він не може критично ставитися до навколишнім. Книги він читає рідко: два роки в нього

відкрита книга на 14-ой сторінці. Гоголь говорить про нього, що він “ні те, ні рє”.

Коробочка домовита господарка, але з вузьким розумовим кругозором. Вона нічого не бачить, крім копійок і сороківців. поміщик, Що Розоряється,-марнотрат Ноздрев, здатний “Спустити”все господарство за кілька днів

Показаний і Собакевич поміщик-кулак, що дуже далекий від освіти, від передових ідей суспільства. Заради наживи він здатний на крутійство, підробки, обман. Йому навіть вдається продати Чичикову замість чоловіка жінку

Межею же морального падіння є Плюшкин діра на людстві”. Йому жаль витрачати своє добро не тільки для інших, але й для себе. Він не обідає, одягається у рваний одяг. До людей він харчує недовіру й ворожість, проявляє жорстокість і несправедливість до селян. У ньому вимерли батьківські почуття, речі для нього дорожче людей. “І до такої незначності, дріб’язковості, гидоти міг снизойти людина,” з гіркотою викликує Гоголь Оплюшкине.

В “Мертвих душах” виведена ціла галерея чиновників того часу. Показано порожнечу їхнього існування, відсутність серйозних інтересів, крайнє неуцтво, у поемі немає образів народу, але окремі місця, добутки дихають любов’ю до нього, вірою в нього. Автор змушує захоплюватися живим і. жвавим російським розумом, моторністю, витривалістю, силою й заповзятливістю російського селянина. І вірячи в ці якості народу, Гоголь ладить щастя Росії в її далекому майбутньому, порівнюючи Русь із птахом-трійкою, що несеться вдалину, де чекають її зміни клучшему.

Гоголь вніс величезний вклад в історію російського суспільства! Письменник умер, але його добутку не втратили свого значення й у цей час. Зникли люди, подібні тим, яких зобразив Гоголь, але окремі риси цих героїв можна зустріти й у наш час. Гоголь допомагає нам бачити негативне значення цих рис, учить розуміти їхню шкоду й боротися сними.

Микола Васильович Гоголь створив велику кількість цікавих характерів. Серед цієї строкатої розмаїтості виділяється по-справжньому дивний персонаж – Павло Іванович Чичиков. Ми знайомимося із Чичиковим у першому розділі “Мертвих душ”. Обертає на себе увага те, що він нічим не виділяється – ні молодий, ні старий, не красень, але й не дурної зовнішності, не занадто товстий і не можна сказати, щоб тонко. У створенні Чичикова – цього втілення усредненности – виявилася геніальність Гоголя. По канонах російської літератури того часу, така людина як Павло Чичиков не міг бути героєм великого літературного твору, тим більше названого автором поемою

Характер Чичикова перебуває десь між точним розрахунком і злочином. Ця людина незвичайно пристойної зовнішності веде протизаконну діяльність. Чичиков, по великому рахунку, краде гроші в опікунської ради – організації, покликаної займатися проблемами соціально незахищених громадян. Потрап Чичиков у руки правосуддя – і йому гарантовані каторжні роботи й поразка в правах, тобто позбавлення дворянського звання. Стежачи за пригодами Чичикова, завжди потрібно пам’ятати про це. Протягом всіх одинадцяти глав першого тому “Мертвих душ” Павло Іванович, що називається, “ходить під статтею”.

И тільки благодушність і загальна щиросердечна спячка навколишнього економічного злочинця людей дозволяють Чичикову на перший раз уникнути покарання. Чичиков – відмінний підприємець. Він віртуозно робить свої угоди, уміє підшукати ключик до кожного з ділових партнерів. Крім того, Павло Іванович блискуче влаштовує для себе адміністративну підтримку, так звану “дах”. У сферу його діяльності попадають багато хто з місцевих політиків. Продавці мертвих душ почасти розуміють протизаконність цих торговельних операцій, однак спокуса одержати гроші фактично нізащо робить їхніми співучасниками Чичикова. Ще сучасники Гоголя зауважували, що купівля-продаж мертвих душ, відповідно до законодавства, що діяло тоді, була неможлива. Але час стер ці незгідності, і ми не без задоволення спостерігаємо за діловою активністю Павла Івановича

Напевно, багато хто із читачів можуть позаздрити тим простим часам, коли обдурити держава була так просто – потрібні лише гарна ідея, небагато грошей і особиста чарівність, якою Чичиков володів повною мірою. Згадавши ділові й людські якості Павла Івановича Чичикова, не можна не зупинитися на сучасності його характеру. Сучасники Гоголя сприйняли головного героя “Мертвих душ” з погано приховуваною відразою. Сьогодні Чичиков виглядає як цілком симпатичний і досить необразливий шахрай. Дійсно, Павло Іванович не наймав киллеров для вбивства конкурентів, не купував голосу депутатів Державної Думи, не торгував зброєю й наркотиками, не розбещував малолітніх. Сьогодні Чичиков, безумовно, домігся б певних успіхів у бізнесі, однак значних висот нізащо б не досяг

Імовірно, Павлу Івановичу недостало б цинізму й крайньої жорстокості, що прославили нинішніх чиновників далеко за межами СНД. Говорячи про характер Павла Івановича, не можна не сказати про те, що Гоголь мав намір зробити свого героя гідною людиною. Мовлення про духовне вдосконалювання Чичикова повинна минулого йти в сюжетних других і недописаному третьому томах поеми “Мертві душі”. Можна тільки представити, які випробування, які духовні боріння довелося б пережити цьому природженому підприємцеві, щоб стати іншим. На щастя, у російській літературі назавжди залишився тільки перших і єдиний тім “Мертвих душ” – один із кращих добутків, написаних на російській мові

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Тема: У чому зміст поеми Гоголя “Мертві душі”