ТЕМА ПОЕТА Й ПОЕЗІЇ В ЛІРИКУ ПУШКІНА Й ЛЕРМОНТОВА
Пушкін і
Лермонтов. Їхні імена поруч на небокраї
Росіянці поезії. У своїй Творчості кожний
З них досяг вершин майстерності, тому
Так цікаві й важливі для нас їхньої думки про
Поеті й поезії, про місце письменника в суспільстві.
Думки ці вистраждані, підкреслене
Незалежні від думок “світської черні” (вірша
А. С. Пушкіна “Розмова книгопродавца з
Поетом” (1824), “Поет і юрба” (1828), “Поетові”
(1830) і інші).
Хто ж
Такий поет у поданні Пушкіна й
Лермонтова? Поет – обранець неба (Лермонтов
Про
Невідомий обранець…”), наперсник богів (згадаємо
Вірш Пушкіна “Дельвигу” (1817): “наперсникові
Богів не страшні бури злі…”), що володіє
Рядом якостей, які відрізняють його від
Звичайних людей. Поет наділений
Вселюдською, всесвітньою чуйністю.
“Почуття правди”, здатність бачити мир
Таким, який він є, – невід’ємне
Властивість усякого щирого поета.
Є
Почуття правди в серце людини,
Святе
Вічності зерно:
Простір
Без границь, теченье століття
Объемлет в
Коротка мить воно, –
Писав
Лермонтов у вірші “Мій будинок” в 1830
Року. Вища художня правда
Досягається ціною більших позбавлень, ціною
Жертовного служіння добру. Пушкіна взагалі
Уважав, що:
Поки не
Вимагає поета
До священного
Жертві Аполлон,
У турботах
Суєтного світла
Він
Легкодухо занурений…
(“Поет”,
1827)
Поетичне
Служіння – завжди жертва, пов’язана з
Зреченням від багатьох “мирських благ”. В
Посланні “До друга віршотворцеві” (1814)
Пушкіним сказані гіркі слова про долю
Росіян поетів:
Лачужка під
Землею, високі горища –
От пишні
Їхні палаци, чудові зали.
Поетів –
Хвалять всі, харчують – лише журнали;
Котиться
Повз їхню фортуну колесо…
До ідеї
Жертовності поетичного служіння
Підводили Пушкіна й Лермонтова роздуму про
Їхніх власних долях, сама історична
Дійсність. Перед очами Пушкіна
Був приклад поетів-декабристів, у вухах
Лермонтова ще немов би звучав злочинний
Постріл Дантеса. Показово, що “дієслово
Смерті” двічі
Використовується вже на самому початку
Вірша “Смерть поета” (1837):
Загинув поет!
– невільник честі –
Упав,
Оклеветанный поголоскою…
Мотив
Жертовності відчувається й у вірші
Пушкіна “Пророк” (1826), і в однойменному
Творі Лермонтова. Пушкінський пророк
Даний у розвитку, у динаміку, у русі.
Кульмінація вірша полягає в
Словах:
И він мені
Груди розсікли мечем,
И серце
Трепетне вийняв,
И угль,
Палаючим вогнем,
У груди
Отверстую водвинул.
Але
Принесена жертва не даремна. Енергія
Знаходить вихід у наказовому “пали”
Останнього рядка:
И Бога глас
До мене воззвал:
“Повстань,
Пророк, і виждь, і внемли,
Здійснися
Волею моєї, И, обходячи моря й землі,
Дієсловом
Пали серця людей”.
Вірш
Лермонтова “Пророк” (1841) створено зовсім в
Іншу епоху. Посилення консервативних
Тенденцій у суспільстві вплинуло й на
Поезію. Лермонтовского пророка закидають
Каменями. Він біжить від “ближніх”, біжить, але
Залишається пророком. Жертва принесена, але це
Марна жертва. У цьому й полягає
Трагізм лермонтовского героя. Пророкові
Внемлет лише безгрішна природа:
Завіт
Предвечного зберігаючи,
Мені тварина
Покірна там земна;
И зірки
Слухають мене,
Променями
Радісно граючи.
Самолюбні
Старці лякають їм дітей:
“…Дивитеся
Ж, діти, на нього:
Як він
Похмурий, і худий, і блідий!
Дивитеся,
Як він наг і бідний,
Як
Нехтують всі його!”
Подібні
Мотиви знаходимо й у багатьох інших
Віршах Лермонтова періоду
Політичної реакції в країні: “Поет” (1838),
“Не вір собі” (1839), “Журналіст, читач і
Письменник” (1840) і в лірику Пушкіна 1830-х років.
Досить згадати вірш “Луна”
(1831):
ЧиРеве
Звір у лісі глухому,
ЧиСурмить
Ріг, чи гримить грім,
ЧиСпіває
Діва за пагорбом –
На всякий
Звук
Свій відгук
У повітрі порожньому
Народиш ти
Раптом.
Ти внемлешь
Гуркоту громів,
И гласу
Бури й валів,
И лементу
Сільських пастухів –
И шлеш
Відповідь;
Тобі ж немає
Відкликання… Такий
И ти, поет!
Сумні,
Горькі слова! Трагічне визнання генія,
Приреченого на нерозуміння сучасників!
И все-таки час розставив усе на свої
Місця. Поезія Пушкіна й Лермонтова зайняла
Гідне місце в російської класичної
Літературі. Збулися пророчі слова
Пушкіна:
Ні, весь я
Не вмру – душу в заповітній лірі
Мій порох
Переживе й тленья втече –
И славний
Буду я, доки в підмісячному світі
Живий буде
Хоч один пиит.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)