Тема моральної стійкості людини в повісті О. де Бальзака “Гобсек”

1. Імовірні причини безпутного поводження графині Ресто. 2. Що посієш, то й пожнеш: наслідку гріха. 3. Спокута. Не роби дурних учинків ніколи, Щоб не довелося червоніти, згоряючи із сорому: Покаєшся, і все-таки поголоска тебе засудить, И тісний стане мир від цього суду. О. Хайям У повісті “Гобсек” О. де Бальзак показав ситуацію, досить типову для описуваного часу й тих кіл суспільства, до яких належать граф і графиня Ресто, а також граф Максим де Трай. Світська дама, молод і багата, завела собі коханця.

Однак справа не обмежилася простою зрадою

законному чоловікові. Коханець став жадати від жінки оплати його численних боргів – графиня тайкома від чоловіка продала свої коштовності, щоб віддати гроші коханцеві. Не без коливань вона це зробила, як виявляється зі змісту повести, за законом замужня жінка не мала права розпоряджатися своїм майном без згоди чоловіка. Графиня постійно побоюється, як би про її вчинки не довідався чоловік.

Можливо, що в якийсь момент жінка вже починає каятися в тім, що накоїла, може бути, навіть замислюється про те, щоб повиниться перед чоловіком, як їй радив молодий юрист Дервиль. Можливо, що такий вихід був би найкращим

– чоловік щиро любив графиню, може бути, він би її й простив, побачивши її щире розкаяння. Однак коханець, бачачи коливання графині, безсовісно шантажує її, натякаючи, що якщо вона не дасть йому грошей на оплату його боргів, він покінчить із собою: “Прощай, дорога Анастази.

Будь щаслива. А я… Завтра я вже позбудуся від всіх турбот”. Як же вийшло, що жінка, у якої для щастя було все – краса, багатство, положення в суспільстві, що любить чоловік – опинилася в такій непривабливій ситуації?

Допустимо, любов… Але графиня – замужня жінка, у неї є певні зобов’язання, і не тільки перед чоловіком, але й перед дітьми, які щиро неї люблять і яких любить вона сама. Як мати, героїня зобов’язана піклуватися про те, щоб зберегти своє багатство для дітей. Як можна любити людини, що тільки й робить, що вимагає грошей від своєї улюбленої?

Імовірно, причиною виникнення гріховної пристрасті графині стала нудьга, відсутність яких-небудь серйозних занять і твердих моральних принципів. Сам спосіб життя графині, не обтяженої ніякими турботами, що звикла задовольняти будь-які свої примхи, значною мірою сприяв любовним пригодам. А людина, що стала її коханцем, не позбавлений певної чарівності, чого не можна сказати про яких-небудь моральні принципи: “Такої добірності манер у цілому світі не побачиш… Жінки без розуму від нього…

Граф Максим де Трай – істота саме дивне, на все придатне й ні до чого не придатне… людина, яку можуть терзати турботи, але каяття совісті, якого відчуття займають сильніше, ніж думки… блискуча сполучна ланка між мешканцями каторги й людьми вищого світла”.

Однак про саму графиню не можна сказати, що вона, як і її коханець, зовсім не випробовує каяття. “Образ любові, отруєної каяттями совісті”, “графиня немов заціпнула, поринувши в роздум”, “совість у неї не зовсім стихла”, “графиня явно коливалася” – автор постійно підкреслює розлад, що панує не тільки в зовнішнім житті, але й у душі жінки. Хоча історія любові графині передана так, як вона бачиться третій особі, юристові Дервилю. навіть стороннього погляду досить, щоб зрозуміти, що набагато більше неприємностей, чим радостей, принесла жінці її негожий любовний зв’язок. Безпринципний чепурун де Трай безсовісно використовує прихильність графині, спритно граючи не тільки на її недоліках, але й на гідних щиросердечних якостях.

Всі старання графині сховати своя провина від чоловіка виявляються марними. Здоров’я графа Ресто, що довідався про зраду дружини, не без підстав що підозрює, що молодші діти не його, швидко погіршується. Бажаючи зберегти свій стан для старшого сина, граф уклав фіктивну угоду з лихварем Гобсеком.

Сущим покаранням для графині виявляються підозри, що чоловік позбавив її й молодших дітей спадщини. Жінка вже кається у своїй безпутності. Але по невблаганному збігу обставин один гріх тягне іншої – жінка всіма правдами й неправдами прагне заволодіти документами, які ховає її чоловік. Для цього графиня намагається використовувати довірливість старшого сина, однаково прив’язаного до обох батьків.

Але головне покарання чекає графиню після смерті чоловіка, коли їй удасться знайти документи, що забезпечують певну частку спадщини всім її дітям. Нечиста совість шепотить жінці, що чоловік позбавив її молодших дітей спадщини; і графиня, не читаючи, кидає документи у вогонь. Сама, своєї рукою вона позбавляє дітей стану, хоча заради того, щоб забезпечити їхня майбутність, вона була готова на все. Так автор розкриває важливу ідею – у гріху вже укладене зерно майбутньої розплати.

Борошна совісті отруїли навіть самі радості любові, який необачно зрадилася графиня; жінка стала слухняною іграшкою в руках коханця, втратила довіру й повагу чоловіка, постійно побоюється, що діти можуть довідатися про її невартий спосіб життя. Нарешті зрозумівши, що за людина її коханець, графиня випробовує болісне каяття. Заради такої людини вона зрадила чоловіка, віддавала інтереси своїх дітей!

Зрештою в пропасному потрясінні вона сама знищила документи, які варто було б берегти, як зіницю ока. Однак графиня зуміла все-таки встати на гідний шлях. Ще під час хвороби чоловіка в ній відбувся моральний перелом: “… Дуже можливо, що, як багато жінок, що пережили бурю страсті, вона тепер щиро прагнула до чесноти. Може бути, тільки тоді вона й довідалася їй ціну, коли потисла сумні жнива своїх оман”.

У суспільстві про графин ходять безсторонні толки – люди її кола згадують гріхи її молодості, хоча вона зовсім змінила свій спосіб життя. “Графиня веде життя просто героїчну… Вона цілком присвятила себе дітям, дала їм прекрасне виховання й утворення. Старші її син – премилий юнак”. Ми бачимо, що графиня, незважаючи на осуд з боку суспільства, змогла надолужити свої минулі гріхи.

Її син ернест – відданий і уважний син, він піклується й про матір, і про брата із сестрою, на службі він на гарному рахунку, от-от вступить у права спадщини, що так намагався зберегти для нього батько. Таким чином, моральне відродження графині дозволило їй на законній підставі користуватися повагою своїх дітей, а також, імовірно, почасти знайти щиросердечний спокій і гармонію


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Тема моральної стійкості людини в повісті О. де Бальзака “Гобсек”