Тема морального обов’язку в драмі Фрідріха Шіллера “Розбійники”

Учнівський твір по драмі Фрідріха Шіллера “Розбійники”. Видатний німецький гуманіст Фрідріх Шіллер замислювався над сенсом людського життя. Він вважав, що сучасна йому людина втратила простоту, щирість у стосунках з іншими і живе не за вірою, а за розрахунком і навіть у своїх ближніх вбачає вже не друзів, а суперників. “Розбійники” – перша драма Шіллера. Створена юним-генієм, вона і досі залишається одним із найцікавіших його творів. У ньому показано протистояння двох братів – Карла і Франца, синів графа Моора, носіїв двох протилежних

світоглядів. Карл ненавидить убозтво навколишнього життя, ставиться з презирством до тих, хто улесливо кориться володарям, утискує злидарів. Він не хоче жити за тими законами, завдяки яким так добре живеться лицемірам, пройдисвітам, лихварям. “Чи ж втиснути мені своє тіло в корсет, чи ж зашнурувати законом волю? Закон примушує плазувати слимаком те, що повинно літати орлом”. Карл Моор у глибині душі чистий і добрий юнак. Дізнавшись про рішення батька позбавити його спадка, він впадає у відчай, особисту образу сприймає як прояв несправедливості, що вже стало нормою в людських стосунках. Він з товаришами
ховається в Богемському лісі, стає ватажком розбійників. Карл починає грабувати багатих, вельможних, тих, хто має владу, і допомагає знедоленим і гнаним.

Зовсім протилежних ідей та принципів дотримується його брат Франц. У цьому образі Шіллер показав людину цинічну, без честі, сумління, жорстокого егоїста. Облудно виставляючи в чорних фарбах студентське життя брата Карла, він ганьбить його перед батьком, домагається, щоб увесь батьківський спадок перейшов до нього. Більше того, він претендує на руку нареченої Карла – Амалії. Мета життя Франца – задоволення власних пристрастей. Він виправдовує будь-який свій злочин, вважає, що честь, сумління потрібні лише простолюду. Франц прагне влади і грошей і вважає, що немає такої перешкоди, яка б завадила йому домогтися свого. Рідного батька він переховує у вежі і прирікає на голодну смерть. Тим часом Франца починають переслідувати жахливі видіння, які можна назвати муками зневаженого сумління, – розплата за жорстокість та злочини. Своєю бездушністю він прикрашає навіть власний герб: “Блідість злиднів і рабського страху – ось кольори мого герба”. Франц не в змозі подолати докорів сумління, жаху перед неминучою карою і зрештою накладає на себе руки. Одначе не перемагає і Карл. У фіналі драми його охоплює сумнів: чи вірний шлях він обрав? І розуміє, що не тим шляхом він пішов. За свої злочини він розплачується смертю батька та нареченої Амалії і приходить до висновку, що в природі не існує благородного вбивства чи високої помсти. Він бачить користолюбство, жорстокість розбійників, які роблять його справу несправедливою, і вирішує здатися властям. “По дорозі сюди мені довелося розмовляти з одним бідняком… у нього одинадцятеро дітей. Тисячу луїдорів обіцяно тому, хто приведе живим великого розбійника. Цьому бідоласі можна допомогти”.

Зображуючи суперечки між братами, між Карлом і законом, Шіллер порушує в драмі важливе питання: якщо проти насильства боротися насильницькими методами, то чи не стане й сам благородний месник злочинцем? Автор вважає, що розплата неминуча для кожного, хто порушив моральний закон, незалежно від мотивів, за якими він скоїв злочин. У своєму творі Шіллер показав суперечливість між правом людини на протест – з одного боку, та злочинністю будь-якого насильницького протесту – з другого. Це протиріччя трагічне, бо, на думку автора, в реальному житті воно не вирішене.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Тема морального обов’язку в драмі Фрідріха Шіллера “Розбійники”