Тема “маленької людини” на сторінках класики


У поезії й прозі головна увага приділяється знедоленому й пригнобленому положенню горців і горянок. У добутках ця тема знаходить своє вираження в констатації окремих факторів з життя горців. Але в них зовсім чітко проводиться розмежувальна лінія між людьми, станами, лінія, за якої коштують протиборчі класи. У творчості багатьох поетів не відчувалося ще заклику до революційного перетворення існуючого ладу. Воля сприймалася ними як далека мрія. Кязим Мечиев (1859-1945) основоположник балкарської письмової поезії, скаже в 1910 р.: Уболіває земля рідна, плачуть ріки, И топче сильний тих, хто послабей. Щоб мій народ вільним став навіки, – Допомогти прошу я бога й людей. Але в північнокавказькій поезії з’явилися й інші голоси. Поети менше тепер говорять про свої мрії й надії, сміло засуджують мир сваволі й тиранії, заклично затверджуючи необхідність корінного ламання всієї системи суспільних відносин. У цьому напрямку виступав великий осетинський поет Коста Хетагуров.

Звертаючись до панівного класу суспільства, він писав:

Ви життя перетворили в забаву,

Гребуєте чесною працею

И, совість міняючи па славу,

Насилье кличете судом,

Ви були завжди катами

И прав, і волі чужий,

Топтали святині ногами,

Так будьте ж щасливі самі

З такою озвірілою душею!

. Мені вашого щастя не потрібно,

У ньому щастя народного немає…

На


початку XX в. у літературі народів Північного Кавказу накопичувалися риси реалізму. Реалістична література поступово витісняла романтичну. Особливо яскраво це проявлялося у творчості Сулеймана Стальского (1869-1937), Гамзата Цадаса (1877-1951) і Цугу Теучежа (1855-1950). Становлення нової людини стало предметом художнього втілення в їхній реалістичній поезії. В епоху складної боротьби різних літературних і ідеологічних плинів – релігійно-клерикального, націоналістичного, демократичного – поезія С. Стальского, Г. Цадаси, Ц. Теучежа твердо й послідовно захищала інтереси народу, з великою художньою силою типізувала й узагальнювала явища й події, факти й деталі з навколишнього життя. Поряд із зображенням зріє в пароде самосвідомості, що пробуджуються в його надрах духовних сил, критика пороків сучасного соціального життя було рисою, властивої реалістичної поезії Дагестану

А для творчого вигляду Гамзата Цадаси сатиричне зображення дійсності становило найдужчу сторону його реалізму. Націлені проти патріархально-родової спадщини старовини й огидних рис соціального побуту, добутку Г. Цадаси висміювали представників духовної й світської ієрархії дагестанського аулу, викривали ледарство духовних осіб.

Російський мова зіграла величезну роль у розвитку соціальної культури народів Північного Кавказу. Російська мова виявила собою плацдарм для міжнаціонального спілкування. Багато горянських народів стали вважати росіянин своєю другою мовою, поповнивши словниковий запас своїх національних мов російськими словами й вираженнями. Одночасно й російський мова багато чого почерпнув з мов горянських народів, тобто відбувалося взаємопроникнення й взаємозбагачення мов і культур російського й горянського народів Північного Кавказу.

Згодом російська мова усе більше й більше проникав у мови горців (особливо слова й поняття, у т. ч. технічні, раніше взагалі відсутні в їхній лексиці). Як було відзначено в пропедевтиці, російська мова з’явилася своєрідним огранщиком всієї соціальної культури горців, своєрідним її оформителем. Багато горянських народів вдячні російським просвітителям за їхній неоціненний внесок у формування культури етносів Північного Кавказу. Російська мова дала можливість народам Північного Кавказу познайомитися з багатством і розмаїтістю світовою культурою, відчути себе її невіддільною часточкою й внести свій внесок у її (світової культури) розвиток і збагачення



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Тема “маленької людини” на сторінках класики

Categories: Твори з української літератури

Links