Тема любові у творчості И. А. Буніна


Трагедія й поезія любові оспівані А. И. Буніним у багатьох добутках. Надовго залишаються в пам’яті читача “Сонячний удар” і “Легкий подих”, “Митина любов” і, звичайно, збірник оповідань “Темні алеї”. Прекрасні жіночі образи, глибокий психологізм автора, проникнення в таємниці Алл С о ч. Р У людської душі, ніжність і тремтливість почуття, з’єднання, здавалося б, несумісних у людській душі проявів любові й ненависті, страждання й щастя – от те, що робить твору Буніна особливо яскравими для сприйняття читачів. Один з найбільш типових таких оповідань, що пояснюють подання автора про любов, – “Сонячний удар”. Сюжет звичайний і пересічний: дорожня пригода замужньої дами й молодого офіцера. Поручик звик до легких перемог над жінками, і його мотиви чисто споживчі, егоїстичні

Про жінку він знає лише те, що вона замужем, у неї маленька дочка, до неї вона вертається після відпочинку в Анапі. Вони всього одну ніч провели в готелі й розсталися. Але письменника цікавить не Історія вульгарного “роману”, а те, що трапилося далі. Наполігши на тому, щоб поручик затримався в цьому місті, героїня їде одна, на прощання сказавши йому дивні для нього слова про те, що їх обох осягло “щось начебто сонячного удару”. Чому вона виїхала перша?

Так, її чекала сім’я, борг, можливо, вона боялася розчарування у випадку продовження


відносин. Але можливо й те, що жінка зрозуміла перша: відбулося чудо, і повернення до повсякденного життя після незвичайної ночі не тільки злякало її, але й здалося єдиним виходом – залишити цю ніч яскравим спогадом свого життя. А герой випробовує зовсім незвичайну гаму почуттів, виражаючись словами А. С. Пушкіна, “душі настало пробужденье”. Автор докладно малює страждання героя, як болісно для нього байдужість і щастя навколишнього світу, який безглуздої здається йому життя без улюбленої жінки. У нього загострені всі почуття: зір, слух, нюх, він гостро відчуває всі заходи й звуки, серце його переповняє страждання

Змучений, він заснув і, прокинувшись, почуває себе пристарілої на десять років. Сила любові розбудила в ньому духовний початок. Любов представляється письменникові як гармонія духовне й плотське, земне й неземного, і пізніше прозріння героя привело до переродження його душі. Сила любові – у духовній значимості її для людини, вона перетворює побут у буття, існування – у справжнє життя, життя людської душі, залишаючи глибокий слід у духовному світі людини. І тут виникає ще одне протиріччя: по думці Буніна, усяка любов – велике щастя, але вона короткочасна, трагична. Щастя не може бути тривалим, воно завжди яскраво й недовговічне

Коротке щастя Мити, героя оповідання “Митина любов”, переміняється борошнами ревнощів і розлуки й очікуванням листа від коханої дівчини. Треба відзначити, що Бунін – один з перших художників, хто так тонко й цнотливо^-показав почуттєву сторону любові, не переступаючи грані прекрасного й піднесеного. Причому сама по собі фізична любов мало що дає людині

Під час відсутності Каті староста влаштовує Мите побачення з Аленкой, але нічого, крім розчарування, йому це не приносить. Тим більше опошляющими їхню близькість звучать слова Аленки про те, де й почім можна купити поросят, що приземляє почуття героя, підсилюючи його страждання. Фізіологія не заміняє любові, мир реального життя протипоставлений миру почуттів у душі героя як щось вульгарне, брудне, повсякденне-сіре. І трагедія Мити й Каті, спокушеної директором театральної школи, – торжество цієї брудної прози життя. Єдиний спосіб припинити страждання, що роздирає його душу, Митя бачить всамоубийстве.

Груба й брудна проза життя тріумфує в оповіданні “Легкий подих”, де Оля Мещерская, чиста і юна душа, готова любити й бути щасливої, стає жертвою цього миру. Її переживання не показані детально, дана лише сторінка із щоденника, де вона спочатку описує свою радість і щастя від навколишнього її миру й відраза після того, як неї спокусила літній уже людина. Їй здається, що жити після цього неможливо, і її смерть представляється не випадкової – враження таке, що вона сама прагне до цього. Пронизливий холодний весняний вітер, дзенькіт порцелянового вінка на цвинтар – і живі радісні очі дівчини на фотографії

Такий контраст залишає відчуття трагічності що відбуває, гіркий жаль про загибель душі, чиє “легкий подих” тепер розсіяний у холодному весняному вітрі. Чиста любов протипоставлена бруди, прозі життя й побуту. Герої оповідання “Темні алеї” давно розсталися, але Надія, що зберегла любов у своєму серці, зуміла й зберегти себе як особистість, багато чого домогтися в житті. Микола Олексійович, що кинув її через забобони суспільства, покараний життям: його образливо обдурила дружина, негідником виріс син. Надія не прощає його, не забуває образу саме тому, що живо в її серце стара любов. Герої не владні над собою так само, як людина не вільна у своїй любові, тому вони не можуть контролювати свої почуття, нещасні

Адже життя душі непідвласне розуму, нез’ясована. Єдина сила, гідна суперничати з любов’ю, – це сила віри, релігії. У героїні оповідання “Чистий понеділок” у житті є все – комфорт, добірність, незалежність, можливість насолоджуватися життям. Але в душі немає щастя й спокою, вона почуває незадоволеність і тому обирає інший шлях у житті – шлях служіння Богові

Коханий її не розуміє, довго мучається їхнім розривом, поки один раз не зустрічає її під час богослужіння. Один лише її погляд дає зрозуміти героєві, що є почуття не менш висока й сильні, чим любов, але це теж загадка, таємниця, непідвласна людському розуму. Отже, любов у добутках И. А. Буніна з’являється як величезна, грізна сила, здатна перевернути все життя й світовідчування героїв. Вона трагична й приносить людині страждання, але вона ж і дає йому незабутні мінути щастя, піднімаючи його, піднімаючи його над миром життєвої суєти й запам’ятовуючись на все життя



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Тема любові у творчості И. А. Буніна

Categories: Нові твори

Links