Світський Петербург у романі “Євгеній Онєгін”
У часи Пушкіна існували подання, що зложилися ще в епоху класицизму, про те, що предметом поезії повинне бути тільки “витончена” Природа ; навпаки, “низька природа” – все повсякденне, “прозаїчне” – перебуває за межами художньої літератури. Виключення робилося тільки для сатиричних жанрів, оскільки їхньою метою було не оспівування, а викриття. Автор “Євгенія Онєгіна” – добутку в цілому аж ніяк не сатиричного – стирає всякі розходження між “витонченої” і “низкою” природою. У його роман поряд з “поезією”
У
Різноманіттю жанрових і стильових елементів відповідає розмаїтість поетичної мови. В “Євгенію Онєгіні” використане все багатство загальнонародної мови, вся стихія російського мовлення. Склад роману, точно, ясно й просто, без зайвих поетичних прикрас, “млявих метафор”, що позначає предмети “речового” миру, що виражає думки й почуття людини й разом з тим нескінченно поетичний у цій своїй простоті, є чудовим явищем реалістичного мистецтва слова. У виробленні норм російської національної мови, що є однієї з найважливіших завдань, здійснених творчим генієм Пушкіна, роману у віршах належить винятково важливе місце.
З метою вмістити у свій добуток все різноманіття дійсності й разом з тим повідомити його необхідна єдність Пушкін застосовує й відповідну віршовану форму.
Але авторський початок в “Євгенію Онєгіні” не веде, як це було в сентименталістів і романтиків, до довільного змішання суб’єктивного й об’єктивного планів, до підміни одного іншим. Особливо рельєфне новаторство Пушкіна проступає в прийомах характеристики героїв. У пушкінських романтичних поемах характеристика складалася в основному з авторського оповідання й оповідання-монологу героя пр самому себе. В “Євгенію Онєгіні” ми зіштовхуємося з винятковим багатством прийомів характеристики героїв. Так, образ Онєгіна розкривається перед читачем за допомогою його мовлень, міркувань, що виступають і т. д.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)