Сто років самотності (стисло)

Засновники роду Буендіа Хосеаркадіо і Урсула були двоюрідним братом і сестрою. Родичі боялися, що вони народять дитину з поросячим хвостиком. Про небезпеку інцестуального шлюбу знає Урсула, а Хосеаркадіо не бажає брати до уваги подібні дурниці. Протягом півтора років заміжжя Урсула примудряється зберегти невинність, ночі молодожонів заповнені томливої і жорстокою боротьбою, що замінює любовні втіхи. Під час півнячих боїв півень Хосеаркадіо здобуває перемогу над півнем Пруденсио Агиляр, і той, розлючений, знущається над суперником, ставлячи під сумнів його чоловічі гідності, оскільки Урсула до цих пір ще незаймана. Обурений Хосеаркадіо відправляється додому за списом і вбиває Пруденсио, а потім, як колихання тим же списом, примушує Урсулу виконати свої подружні обов’язки. Але відтепер їм нема спокою від закривавленого примари Агиляр. Вирішивши перебратися на нове місце проживання, Хосеаркадіо, немов приносячи жертву, вбиває всіх своїх півнів, зариває у дворі спис і покидає село разом з дружиною і односельчанами. Двадцять два сміливці долають у пошуках моря неприступний гірський хребет і після двох років безплідних поневірянь засновують на березі річки селище Макондо – на те Хосеаркадіо було уві сні віща вказівка. І ось на великій галявині зростають два десятка хатин з глини і бамбука.

Хосеаркадіо спалює пристрасть до пізнання світу

– більше всього на світі його залучають різні чудові речі, які доставляють в селище що з’являються раз на рік цигани: бруски магніта, лупа, навігаційні прилади; від їхнього ватажка Мелькіадеса він дізнається і секрети алхімії, переводить себе довгими дискусіями і гарячкової роботою збудженої уяви. Втративши інтерес до чергової навіженої затії, він повертається до розміреного трудового життя, разом з сусідами облаштовує селище, розмежовують землі, прокладає дороги. Життя в Макондо патріархальна, добропорядна, щаслива, тут навіть немає кладовища, оскільки ніхто не вмирає. Урсула затіває прибуткове виробництво звіряток і птахів з льодяників. Але з появою в будинку Буендіа невідомо звідки прийшла Ребеки, яка стає їм приймальною дочкою, починається в Макондо епідемія безсоння. Жителі селища старанно переробляють всі свої справи і починають перейматися обтяжливим неробством. А потім обрушується на Макондо інша напасти – епідемія забудькуватості. Всі живуть в постійно вислизає від них дійсності, забуваючи назви предметів. Вони вирішують вішати на них таблички, але побоюються того, що після закінчення часу не в силах будуть згадати призначення предметів.

Хосеаркадіо має намір було побудувати машину пам’яті, але виручає блукач-циган, вчений-чарівник Мелькіадес з його цілющим зіллям. За його пророцтвом Макондо зникне з лиця землі, а на його місці виросте блискучий місто з великими будинками з прозорого скла, але не буде в ньому і слідів від роду Буендіа. Хосеаркадіо не бажає цього вірити: Буендіа будуть завжди. Мелькіадес знайомить Хосеаркадіо ще з одним чудовим винаходом, якому судилося зіграти фатальну роль у його долі. Сама дерзостно затія Хосеаркадіо – за допомогою дагеротипії відобразити бога, щоб науково довести існування Всевишнього або спростувати це. Зрештою Буендіа сходить з розуму і кінчає свої дні прикутим до великого каштану у дворі свого будинку.

У перворіднім Хосеаркадіо, названому так само, як і батько, втілилася його агресивна сексуальність. Він витрачає роки свого життя на незліченні пригоди. Другий син – Ауреліано, розсіяний і млявий, освоює ювелірна справа. Тим часом селище розростається, перетворюючись в провінційне містечко, обзаводиться коррехідором, священиком, закладом Катаріна – першої проломом в стіні “гречності” макондовцев. Уява Ауреліано приголомшує краса доньки коррехідора Ремедіос. А Ребека й інша дочка Урсули Амаранта закохуються в італійця, майстра по піанолам П’єтро Креспі. Відбуваються бурхливі сварки, кипить ревнощі, але в підсумку Ребека віддає перевагу “сверхсамцу” Хосеаркадіо, якого, за іронією долі, наздоганяють тихе сімейне життя під каблуком дружини і куля, випущена невідомо ким, швидше за все тієї ж дружиною. Ребека вирішується на самітництво, живцем ховаючи себе в будинку. З боягузтва, егоїзму і страху Амаранта так і відмовляється від любові, на схилі років вона приймається ткати собі саван і згасає, закінчивши його. Коли Ремедіос вмирає від пологів, Ауреліано, пригноблений обдуреними надіями, перебуває в пасивному, тужливому стані. Однак цинічні махінації тестя-коррехідора з виборчими бюлетенями під час виборів та самоуправство військових у рідному містечку змушують його піти воювати на боці лібералів, хоча політика і здається йому чимось абстрактним. Війна виковує його характер, але спустошує душу, оскільки, по суті, боротьба за національні інтереси давно вже перетворилася на боротьбу за владу. Онук Урсули Аркадіо, шкільний вчитель, призначений в роки війни цивільним і військовим правителем Макондо, веде себе як самовладний хазяйчик, стаючи тираном місцевого масштабу, і при черговій зміні влади в містечку його розстрілюють консерватори. Ауреліано Буендіа стає верховним головнокомандувачем революційних сил, але поступово розуміє, що бореться тільки з гордині, і вирішує завершити війну, щоб звільнити себе.

У день підписання перемир’я він намагається покінчити з собою, але невдало. Тоді він повертається в пологовий будинок, відмовляється від довічної пенсії і живе окремо від сім’ї і, замкнувшись в гордій самоті, займається виготовленням золотих рибок з смарагдовими очима. У Макондо приходить цивілізація: залізна дорога, електрика, кінематограф, телефон, а разом з тим обрушується лавина чужинців, що засновують на цих благодатних землях бананову компанію. І ось вже колись райський куточок перетворений на злачне місце, щось середнє між ярмарком, нічліжкою і публічним будинком. Бачачи згубні зміни, полковник Ауреліано Буендіа, довгі роки навмисно відгороджуються від навколишньої дійсності, відчуває глуху лють і жаль, що не довів війну до рішучого кінця. Його сімнадцять синів від сімнадцяти різних жінок, старшому з яких не виповнилося тридцяти п’яти років, вбито в один день. Приречений залишатися в пустелі самотності, він помирає у зростаючого у дворі будинку старого могутнього каштана. Урсула із занепокоєнням спостерігає за навіженства нащадків, Війна, бійцівські півні, погані жінки і маячні затії – ось чотири лиха, що зумовили занепад роду Буендіа, вважає вона і журиться: правнуки Ауреліано Другий і Хосеаркадіо Другий зібрали всі сімейні вади, не успадкувавши ні однієї сімейної чесноти. Краса правнучки Ремедіос Прекрасної поширює навколо згубний віяння смерті, але ось дівчина, дивна, чужа всяким умовностям, нездатна до любові і не знає цього почуття, хто слухняний вільному потягу, підноситься на свежевистіранних і вивішених для просушування простирадлах, підхоплених вітром. Лихий гуляка Ауреліано Другий одружується із аристократкою Фернандо дель коропа, але багато часу проводить поза домом, у коханки Петри Котеса.

Хосеаркадіо Другий розводить бійцівських півнів, віддає перевагу суспільству французьких гетер. Перелом у ньому відбувається, коли він дивом уникає смерті при розстрілі страйкуючих робітників бананової компанії. Гнаний страхом, він ховається в покинутій кімнаті Мелькіадеса, де несподівано знаходить спокій і занурюється у вивчення пергаментів чарівника. У його очах брат бачить повторення непоправної долі прадіда. А над Макондо починається дощ, і ллє він чотири роки одинадцять місяців і два дні. Після дощу мляві, повільні люди не можуть протистояти ненаситної ненажерливості забуття. Останні роки Урсули затьмарені боротьбою з Фернандо, жорстокосердною ханжею, що зробила брехня і лицемірство основою життя сім’ї. Вона виховує сина неробою, ув’язнює в монастир згрішив з майстровим дочка Меме. Макондо, з якого бананова компанія вичавила всі соки, доходить до межі занедбання.

У цей мертвий містечко, засипаний пилом і виснажене спекою, після смерті матері повертається Хосеаркадіо, син Фернанди, і знаходить у спустошеному родовому гнізді незаконнонародженого племінника Ауреліано Бабілон. Зберігаючи томне гідність і аристократичні манери, він присвячує свій час блудних ігор, а Ауреліано в кімнаті Мелькіадеса занурений у переклад зашифрованих віршів старих пергаментів і робить успіхи у вивченні санскриту. Приїхала з Європи, де вона здобувала освіту, Амаранта Урсула одержима мрією відродити Макондо. Розумна і енергійна, вона намагається вдихнути життя в переслідуване нещастями місцеве людське суспільство, але безуспішно. Безрозсудна, згубна, всепоглинаюча пристрасть пов’язує Ауреліано з його тіткою. Молода пара чекає на дитину, Амаранта Урсула сподівається, що йому зумовлено відродити рід і очистити його від згубних вад і покликання до самотності. Немовля – єдиний з усіх Буендіа, народжених протягом століття, зачата в любові, але з’являється він на світ зі свинячим хвостиком, а Амаранта Урсула помирає від кровотечі.

Останньому ж в роду Буендіа судилося бути з’їденим рудими мурахами, які заполонили будинок. При все посилюються поривах вітру Ауреліано читає в пергаментах Мелькіадеса історію сім’ї Буендіа, дізнаючись, що не судилося йому вийти з кімнати, бо згідно з пророцтвом місто зітре з лиця землі ураганом і стертий з пам’яті людей тієї самої миті, коли він закінчить розшифровувати пергаменти.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Сто років самотності (стисло)