Стислий переказ повісті “Собаче серце”
Жовтнева революція породила новий тип людини. Письменники намагалися зрозуміти цей феномен, і багатьом з них, таким, як М. Зощенко, Н. Ердман, В. Катаєв, це цілком удалося, “Новий” обиватель не просто пристосувався до нової влади, він побачив у ній щось своє, рідне. Звідси його підвищена агресивність, упевненість у своїх непогрішних діях, які не підлягають осуду. М. О. Булгаков на початку двадцятих років був співробітником газети “Гудок”. Він, звичайно, зіштовхувався з подібними типами постійно, і результатом його спостережень стали
Це дуже талановитий учений, відданий своїй справі. В області євгеніки йому немає рівних не тільки в Росії, але й у Європі. Він повністю віддається роботі: удень приймає
Так триває доти, поки у квартирі № 5 не з’являється пес Шарік. Він не підозрює, яка доля його чекає, але заради краківської ковбаси готовий піти на все. Усього лише запах омолодив його: “райський захід рубаної кобили із часником і перцем”. Шарік почув у правій кишені шуби минаючого повз пана ковбасу. “Пес повз, як змія, на череві, обливаючись слізьми”, поглядом молячи: “Пан!.. Віддайте її мені!”
Однак, незважаючи на важку долю, пес все-таки зумів зберегти свій нісенітний і агресивний характер, що він виявляє відразу. Проходячи повз швейцара в під’їзді, Шарік думає: “От би тяпнути його за пролетарську мозолисту ногу”. А виявившись у приймальні професора й побачивши опудало сови, доходить висновку: “А сова ця – дрянь. Нахабна. Ми її роз’яснимо!” Наївний професор і не підозрює, кого він увів у будинок і що із цього вийде. Ціль Преображенський грандіозна й чудова: облагодіяти людство й дати йому вічну молодість. У порядку експерименту він пересаджує Шаріку насінні залози людини, а потім і гіпофіз. На очах здивованих Преображенського й Борменталя Шарік поступово перетворюється в людину.
Я думаю, що сюжет створення штучної людини в літературі не новий. Починаючи з Мері Шеллі й втіленого її фантазією чудовиська Франкенштейна й кінчаючи сучасними фантастичними “термінаторами”, ці персонажі служать для того, щоб вирішувати цілком земні, реальні проблеми. Для М. Булгакова сюжет “олюднення” собаки – алегоричне осмислення сучасності, торжества хамства, що придбало форму державної політики. Полу звір – полу людина Шарік, або Шарік Поліграф Поліграфович, дуже швидко знаходить у цьому світі свою соціальну нішу. Вихователем і натхненником Шарікова стає голова домоуправління Швондер, демагог і хам. Не жалує сатиричних фарб М. Булгаков і для інших членів домоуправління. Це безликі й “безстатеві” істоти, “трудові елементи”, у яких, за словами Преображенського, “розруха в головах”. Вони займаються тільки тим, що співають революційні пісні, проводять політичні бесіди й вирішують питання ущільнення. Їхня головна ідея – розділити все нарівно. Так вони розуміють соціальну справедливість. Наявність у професора семи кімнат приводить їх у тихий сказ. Аргументи ж про те, що всі ці кімнати необхідні для нормального життя й роботи, просто непідвласні їхньому розумінню. “Відомо, – відповів Швондер, – що загальні збори, розглянувши ваше питання, дійшло висновку, що в загальному й цілому ви займаєте надмірну площу. Зовсім надмірну. Ви один живете в сімох кімнатах”.
І мені здається, якби не високий заступник, професорові Преображенському навряд чи вдалося б довести активістам свою правоту.
До фатального експерименту Пилип Пилипович практично не зіштовхувався із представниками нової влади й нового “істеблішменту”, тепер же він має такого “представника” під боком. Шарік показує всю мерзенність свого характеру: пияцтво, дебош, хамство на кожному кроці. Більше того, він під впливом ідей Швондера починає заявляти про свої права й на житлоплощу, і на сім’ю, оскільки відносить себе до “трудового елемента”. Спочатку читати це смішно, але потім стає страшно. Скільки таких шаріків і в ці роки й наступні десятиліття виявляться кормила влада й будуть не тільки отруювати життя нормальним людям, але й вирішувати їхню долю, визначати внутрішню й зовнішню політику країни. Не випадково повість М. Булгакова довгий час перебувала в Радянському Союзі під забороною.
А кар’єру Шарікова тим часом складалася успішно: він уже на державній службі – начальник підвідділу по вилові бродячих котів, на ньому шкіряне пальто, як у теперішнього комісара, ще небагато, і він почне вчити жити самого професора. У голосі цьої “лабораторної істоти” все частіше чуються металеві нотки. Шарік напханий соціальною демагогією. Слідом за Швондером він проповідує ідею зрівнялівки: “А те що ж: один у сімох кімнатах розселився, а інший шляється, у бур’янистих ящиках харчування шукає”. Більше того, Шарік пише донос на свого благодійника. Професор зрозумів свою помилку, але, на жаль, було вже пізно: Шарік затвердився в цьому житті й цілком вписався у нове суспільство.
“Я піклувався зовсім про інше, про євгеніку, про поліпшення людської породи. І от їхнє омолодження, нарвався”, – ремствує на свою помилку професор. Замість людини вийшла на пів людина – на пів тварина, негідник і хам. Зложилося нестерпне положення. Саме Борменталь першим заговорив про те, що потрібно позбутися від монстра-шарікова, про що Пилип Пилипович спочатку й чути не хотів.
“Злочин дозрів і впав, як камінь… ” Професор і доктор стають співучасниками злочину, але вони злочинці “по необхідності”. По суті, конфлікт Преображенського й Шарікова до певного моменту носив домашній, побутовий характер. Але зі зміною соціального стану Шарікова спільне проживання з ним виявилося неможливим. Професор вирішується ще на одну операцію – повертає Шарікова в “первісний стан”. Мимоволі пригадуються рядки з вірша, написаного після Жовтневої революції: “І незабаром у старий хлів ти будеш загнаний пішаком, народ, що не поважає Святинь”.
Повість М. Булгакова як би закінчується благополучно. Нормальне життя відновлене, Шарік у своєму природному обличчі тихо дрімає в куті вітальні, але там, за її межами, залишилися Швондер й безліч інших Поліграфів Поліграфовичів, перед якими медицина неспроможна. Ціна за небачений в історії соціальний експеримент виявилася непомірної для Росії й російського народу. Влада юрби – це влада руйнування, вона позбавлена інтелектуального й духовного змісту й приречена на загибель.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)