Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Справжній конфлікт у драматичному добутку

Справжній конфлікт у драматичному добутку

Іноді мотиви подібних тверджень є результатом гіпнозу величезних успіхів науки й техніки XX століття, що поширюють свій вплив на всі області життя. Безперечно, наприклад, що технічні досягнення створюють нові можливості художнього освоєння миру й накладають свою печатку на психологічний вигляд сучасної людини; що розвиток науки, а разом з нею й зростаюча питома вага понятійного мислення, впливає на самий тип і характер підходу людини до миру (згадаємо Б. Брехта, що назвали свій театр театром наукової епохи, або мистецтво Т. Манна з його підкреслено

аналітичним початком, що коштує на грані художнього й теоретичного мислення).

Однак сам процес розвитку техніки одержує при цьому якесь іманентне, самостійне значення. Ізольований від його суспільних передумов і наслідків, він дійсно здобуває видимість універсального “ознаки часу” і головного двигуна історичного розвитку. Подібного роду ілюзії, цей своєрідний науковий і технічний фетишизм в остаточному підсумку означають відділення духовного змісту, суспільного змісту праці від людини. Іноді він виступає прямим еквівалентом того розриву між технічним прогресом і духовним змістом особистості,

що наочно виявляється сьогодні в умовах капіталістичного способу виробництва. Трохи відволікаючись, помітимо, що звідси ведуть дороги й до обгрунтування спроб втілити в мистецтві абстрактні поняття науки, і до різноманітних антигуманістичних тенденцій у ньому: у скульптурі – перенести акцент на зображення речі, у музиці – виключити з її сфери духовний мир людини, звести її зміст до вираження можливостей нових матеріалів і індустріальної техніки й т. п. явищам, що персоніфікують собою ідею одного з основоположників сучасного техніцизму П. Франкастеля: “Мистецтво бідує не в ідеології, а в техніку”. У цьому ж руслі виникають і ілюзії про визначальне значення засобів спілкування для типу культури (М. Маклюен). Мало що міняється й у тих випадках, коли на першому плані виявляються не соціологічні, а гносеологічні причини подібних оман, будь те в рамках споровши “фізиків і ліриків” або дискусій про можливості кібернетичних машин, коли їхнім джерелом стають прямолінійні паралелі між науковою й художньою свідомістю, недооцінка естетической специфіки мистецтва або перебільшення ролі техніки в розвитку сучасної духовної культури

У рамках нашої Теми немає можливості – та й необхідності – скільки-небудь докладно стосуватися всього надзвичайно широкого кола питань, пов’язаного із проблемою співвідношення науки, техніки й мистецтва в XX столітті. Ми повернемося до деяким з них пізніше, у розмові про сучасний театр і кінематограф. У цьому випадку нам важливо підкреслити суспільну сутність природи драматизму, його глибоку соціальну основу. Ніщо в принципі не міняється й у випадку драматичної “боротьби із природою”. Тому що людина зовсім не виявляється з нею один на один, за ним незримо коштують і спонукальні мотиви його дій, і їхні суспільні наслідки, незалежно від того, якою мірою їх усвідомлює сама людина. А саме вони й цікавлять нас у першу чергу в мистецтві. Одна із причин певної суперечливості талановитого фільму М. Калатозова “Невідправлений лист” полягає в тому, що драматична Історія загибелі геологічного загону позбавлена всякого суспільного підтексту (який, до речі, був в оповіданні В. Осипова, що послужило основою фільму). У героїв відсутні всякі суспільні зв’язки, вони нарочито ізольовані від дійсності. І суть не в художньому методі, не в недостатній психологічній розробленості характерів, неясності їхніх відносин один з одним, у чому дорікала критика фільм. Це скоріше наслідок, чим причина


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Драма особистості в драматичному добутку Розкриваючи, у міру своєї реалістичної тверезості, неминучість відступів від цієї гармонії, з якими ми зіштовхуємося в реальній історії, мистецтво залишається формою твердження естетического ідеалу, “нагадуванням” про нього, стимулом до його здійснення, осмислюючи ці відступи – там, де вони дійсно історично неминучі,- як драматичну необхідність З’єднуючи, у такий спосіб реальне й...
  2. “…Покупець живої людської совісті, Чичиков, – справжній чорт, справжній провокатор життя” (А. Білий) У поемі Гоголь типізує образи росіян по-мещиков, чиновників і селян. Єдина людина, явно ви-деляющийся із загальної картини російського життя, це головний герой поеми, Чичиков. Подібно, Онєгіну й Пе-Чорину, він не схожий на юрбу, але не винятковістю натури й не прагненням перетворити мир, а своєю активністю, деятельнос-тью й заповзятливістю. Що ж...
  3. Перший раз у драматичному театрі Кожний з нас був у театрі: ляльковому, драматичному або оперному. Спочатку – у ляльковому, тому що в дитинстві все ляльки – твої друзі, їх сприймаєш як теперішніх. Казка здається життям, звірі вміють розмовляти, а чарівні предмети існують насправді. Потім – у драматичному, де в дитячих спектаклях грали вже люди, а...
  4. Недавно я побував на постановці “Безприданниці” у Драматичному театрі Перед постановкою п’єси автор кілька разів читав її в московських літературних і артистичних колах. І, як пише сам Островський, “все единогласно визнали “Безприданницю” кращим із всіх” його “добутків”. Її перша постановка відбулася на сцені Малого театру. Однак спочатку її сценічне втілення не викликало таких захватів широкої публіки. Ішли роки, і...
  5. Конфлікт Базарова і Кірсанова – конфлікт двох епох І. С. Тургенєв відобразив у своєму романі “Батьки і діти” конфлікт, що виник між двома соціально-політичними таборами в Росії 60-х років XІX століття. Виразником ідей демократів-різночинців став Євгеній Базаров. Йому у романі протипоставлене ліберальне дворянство, найбільш яскравим представником якого є Павло Петрович Кірсанов. Для того щоб відбити конфлікт переломного в...
  6. В драматичному етюді “Йоганна, жінка Хусова”, розкривається важка трагедія жінки В одноактному драматичному етюді “Йоганна, жінка Хусова”, написаному 3 червня 1909 року, розкривається важка й безвихідна трагедія жінки, яка цілком віддалася новій, світлій ідеї, але після поразки свого вчителя не змогла боротися за неї. Відбиток чорної реакції, що панувала в країні в часи написання твору, лежить на драмі. Дія відбувається...
  7. Справжній учений Познайомитися з ним було нескладно. Він зустрів мене спокійно, одразу як свого звичайного знайомого; чи не з першого разу частував мене чаєм, що в Галичині мало хто робив. У спілкуванні він не нав’язував мені своїх поглядів та переконань і взагалі Франко якщо агітував, то хіба книжками. Іван Якович був дуже...
  8. “Справжній друг – найбільше багатство” Що таке справжній друг? Всі люди дружать і спілкуються між собою, діляться цінною особистою інформацією і обмінюються позитивною або негативною енергетикою. Навряд чи комусь варто детально пояснювати, що ж таке дружба і який він – друг, адже у кожної людини є власне розуміння питання та взагалі цієї проблеми в цілому....
  9. Переказ – СПРАВЖНІЙ ФРАНЦУЗ Вона поглянула на нього, як на “старого”. Коли вже Тургенєв у свої сорок сім років завжди говорить про старість, то що вже казати про людину, яка досягла п’ятдесяти? О Боже мій, господи! Це ж і вона вже розмінює свій четвертий десяток!.. їй минуло тридцять. Вона також стара?.. Ні, ні. Герцен...
  10. “Філософсько-моральний конфлікт у творі “Життя – це сон” Літературні твори завжди цікаві за рахунок тих конфліктів, які зустрічаються у них. Автори свідомо і навмисно створюють певні конфліктні ситуації, адже в результаті роздумів над ними, людина може усвідомити, наскільки складно влаштоване наше буття і як важко часом буває розібратися в ситуації, яка оточує людину у світі. Наявність філософсько-морального конфлікту...
  11. У чому справжній патріотизм (за віршем В. Самійленка “Патріоти”) В. Самійленко – український поет, який у своїх віршах закликав берегти, шанувати і збагачувати нашу мову. Ліричний герой поезій сповнений, як і поет, любов’ю до України, до свого народу. У поезії “Патріоти” В. Самійленко порушує тему патріотизму та засуджує тих балакунів-псевдопатріотів, які лише на словах виявляють свої почуття до рідної...
  12. Справжній тип російського народного характеру в “Лівші” Н. С. Лєскова 1. Кращі риси російського народу в Лівші. 2. Самобутність і талановитість героя. 3. Патріотизм Лівші. 4. Трагічність образа. Лісочків – самобитнейший письменник росіянин, далекий усяких впливів з боку. Читаючи його книги, краще почуваєш Русь… М. Горький В основу своєї відомої розповіді “Лівша” Н. З. Лєсков поклав народний жарт про те,...
  13. Будь-який справжній витвір мистецтва відображає форму присутності людини в світі ЗРАЗКИ ТВОРІВ-РОЗДУМІВ ДЛЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДСУМКОВОЇ АТЕСТАЦІЇ Будь-який справжній витвір мистецтва відображає форму присутності людини в світі Справжнім твором я вважаю той, який пройшов крізь шар часу, крізь світогляд різних століть, той, який зачепив найчуттєвіші струни людської душі. У центрі уваги будь-якого твору завжди людина. Людина, тому що саме вона є...
  14. Ідейні мотиви драматичного добутку Драматичне “омана” залежно від історичних умов може мати різний суспільний діапазон, може змінюватися від сугубо особистого – точніше, індивідуального – до всесвітньо-історичного. Відповідно до цього міняється й міра його історичного виправдання, але тільки в останньому випадку воно стає джерелом драматизму, здатного зберегти неминуще значення Помітимо також, що історична діалектика драматичного...
  15. “Бодлер – це король поетів, справжній Бог” за творчістю Ш. Бодлера На усіх своїх портретах видатний французький поет Шарль Бодлер виглядає справжнім лицарем печального образу. Його зовнішності повністю відповідає і характер його творчості. Він заслужено вважається засновником французького поетичного символізму і духовним наставником декадансу європейської літератури кінця XIX століття. Декаданс, як літературний напрямок, виник у кінці XIX – на початку XX...
  16. Поетичний образ добутку “Мідний вершник” В “Мідному вершнику” з’являється не просто історична подія у своїй однозначності, визначеності й концентрированности, але ідея історії, рє філософія, її рух, її явленность у найбільшому (великий діяч у двох своїх, нерозривно зв’язаних іпостасях: Петро – Мідний вершник ) і в найменшому (Євгеній). Поема оголює трагічний зміст історичного розвитку. “Людина,- писало...
  17. Виклад змісту добутку “Шестеро персонажів у пошуках автора” Актори приходять у театр на репетицію. Премьерша, як завжди, спізнюється. Прем’єр незадоволений тим, що йому треба по ходу п’єси надягати кухарський ковпак. Директор у серцях викликує: “…що ви від мене хочете, якщо Франція давно вже перестала поставляти нам гарні комедії й ми змушені ставити комедії цього Пиранделло, якого зрозуміти –...
  18. Роздуми поета над тим, що таке справжній патріотизм (за поезією “Патріоти”) ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Вболівання поета щодо тяжкої долі поневоленої України примусили В. Самійленка замислитись над тим, що таке справжній патріотизм. Розуміючи, що тільки щиро віддані Батьківщині громадяни можуть відродити державу, поет змальовує образ справжнього патріота в однойменному вірші. Письменник зображує розмову двох хлопців “про долю своєї землі”. Один з них промовляє на захист...
  19. Делорж – справжній лицар (за баладою Ф. Шиллера “Рукавичка”) Хто такий лицар? Заглянемо у тлумачний словник і прочитаємо: лицар – у перекладі з німецької – вершник; у середні віки в Західній та Центральній Європі особа, що належала лицарству. Лицарство – військово-феодальний стан; у якому сенсі – дрібні світські феодали, що протистояли знаті. Щоб зустрітися з представниками лицарства, про яких...
  20. Риси гуманізму в добутку Ф. Рабле “Гаргантюа й Пантагрюэль” Один з найбільших письменників епохи Відродження, француз Франсуа Рабле( 1494-1553) народився в Шиноне (Турень) у сім’ї заможного землевласника й адвоката. Рано був відданий у монастир Францисканского ордена, де одержав сан священика в 1524 році. Але в результаті ворожого відношення францисканців до вивчення грецької мови Рабле домігся дозволу перейти в Бенедиктский...
Справжній конфлікт у драматичному добутку
«
»