Софія Київська – символ духовного надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”)

Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська – велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації.
Величний образ собору, цього незвичайного дива, “що ніколи не кінчається і не переводиться”, змальовано у романі П. Загребельного “Диво”. Софія Київська схвилювала письменника, тому він не міг не звернутися до далекої і сивої історії.
І зламуються перед читачем глухі паркани між сучасністю й минулим, звучать вічні загальнолюдські питання життя і смерті, тлінного і вічного. Бо вивчати історію – значить думати про майбутнє.
Романом “Диво” П. Загребельний стверджує, що наші предки були не лише умілими майстрами, а й людьми високої духовної культури. І це передовсім полонить читача, западає в душу.
Чи можна втекти від краси, побачивши її бодай раз? – ставить автор запитання. Чи можна її знищити? Ні! І таким незнищенним та вічним у своїй величі й красі є Софія. “Цей собор вже з першого дня його існування, певно, мало хто вважав за житло для бога – він сприймався як надійний притулок людського духу,… і кожен намагався зітерти його з земної поверхні, але собор стояв, несхитно, вічно, так ніби небудований був, а виріс

із щедрот київської землі, став її продовженням, гучним її криком, її співом, мелодією, барвою. Диво!”
Зодчим цього дива став “роб” Сивоок, який з глибин лісу пробився до людей, побачив красу Києва, барви церкви Богородиці, що пробудили його творчі сили. Він мав талант від Бога, що йшов з глибин народної мудрості, з невичерпних скарбниць народного досвіду.
Сивоок звів храм, рівного якому не було в світі. І прославить це творіння, це диво народ слов’янський, його державу – Русь Київську навіки. І схилятимуть голови перед цим витвором душі народної друзі і недруги наші, й ніхто й інколи не зможе заперечити самобутність і самостійність витоків культури предків народу українського. Це була неповторна культура, якої світ ще не бачив. Не випадково на зауваження князя Ярослава Мудрого, який, спостерігаючи за роботою Сивоока, сказав: “Незвично кладеш”, той відповів: “Ото й тільки мистецтво, як незвичне… Владі це не до вподоби. Владі миле усталене. А краса лише в неоднаковості”.
Сивоок не просто збудував собор, а створив поезію в камені – величну Софію, яка стала духовним надбанням українського народу, доказом талановитості українських народних умільців.
Софія Київська – не просто культова споруда. Вона – символ української нації, її незламності, незнищенності. І ми, нове покоління, пишаємося цією коштовною перлиною, доземно вклоняємося перед його творцями. Які секрети ховають в собі стіни цього храму, його дивовижні мозаїки і фрески? Софіївський собор – нетлінна святиня українців, оберіг наших думі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Софія Київська – символ духовного надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”)