Святогор і тяга земна

10-09-2016, 08:59 | Слов'янський епос

Поїхав Святогор шляхом-дорогою широкою,

Та по шляху встрелся йому перехожий.

Припустив богатир свого добра коня

До того перехожого,

Ніяк не може наздогнати його:

Поїде у всю рись - перехожий іде спереду;

Ступою їде - перехожий іде спереду.

Проговорить богатир такі слова:

"Ай же ти, перехожий людей,

Призупинися не сомножечко,

Не можу тебе наздогнати на доброму коні".

Призупинився перехожий,

Знімав із плечей сумочку

Та кладивал сумочку на сиру землю.

Говорить Святогор-Богатир:

"Що у тебе у сумочці?"

"А ось підніми із землі, так побачиш".

Зійшов Святогор з добра коня,

Захопив сумочку рукою,

Не міг і поворухнути;

Став здимать обема руками,

Тільки дух під сумочку міг підпустити,

А сам по коліна у землю угряз.

Говорить богатир такі слова:

"Що це у тебе у сумочку накладано?

Сили мені не займати стати,

А я Та здинуть сумочку не можу".-

"У сумочці у мене тяга земна".-

"Так хто ж ти є, і як тебе іменем кличуть,

Звеличают як по изотчини?"-

"Я є Микулушка Селянинович".-

"Ти още скажи, Микулушка,

ПовіДай-но, як мені довідатися долю божию?"

"А ось поїдь шляхом-дорогою прямоезжею до розстани,

А від розстани згорни вліво,

Та пусти коня у всю спритність кінську,

Та під'їдеш до Сиверним горам.

У тих у гір, під великим деревом коштує кузня,

Та ти запитай у коваля про свою долю".-

Поїхав Святогор дорогою прямоезжею,

Від розстани згорнув уліво,

Пустив коня у всю спритність кінську:

Став його добрий кінь поскакивать,

Ріки, моря перескакувати,

Широкия роздолля проміж ніг пущать.

Їхав Святогор-Богатир три дні

Та доїхав до Сиверних гір,

До того до дерева великаго й до тієї кузні:

У кузні коваль кує два тонкиих волосся.

Говорить богатир такі слова:

"А що ти куєш, коваль?"

Відповідає коваль:

"Я кую долю, кому на кому одружитися".-

"А мені на кому одружитися?"-

"А твоя наречена у царстві Поморському,

У престольному у місті,

Тридцять років лежить у гноївню".

Коштує богатир, пораздумался:

" Дай-но я поїду у тие царство Поморське

Та вб'ю тую наречену".

Приїхав він до царства Поморському,

До того до міста до престольного,

Приїжджав до домишечку вбогому,

Входить у хату: нікого немає будинку,

Одна тільки дівка лежить у гноївню;

Тіло у їй точно ялинова кора.

Вийняв Святогор-Богатир п'ятсот рублів

Та поклав на стіл, і побрав свій вострий меч,

Та бив її мечем по білим грудям,

А затим і виїхав із царства Поморскаго.

Прокинулася дівка, дивиться:

З нея точно ялинова кора спала,

А на столі лежить грошей п'ятсот рублів;

Та стала вона красунею:

Такий на світі не бачене, на білому не чуване.

На тин гроші почала вона торгувати

Та наживала безсчотну золоту скарбницю,

Будувала кораблики черление,

Накладала товари дорогоцінні

Та поїхала по славну по синю морю.

Приїхала вона до міста великому на Святих горах

Та стала продавати товари дорогоцінні.

Слух про ея красу пішов по всьому місту

Та по всьому царству.

Прийшов і Святогор-Богатир

Подивитися на красуню -

Полюбилася вона йому.

Став він ю сватати за себе,

Та вона пішла за нього заміж.

Як одружився на ній і лягли спати,

Побачив він рубчик на нея білих грудей

Та запитував дружину:

"Що у тебе за рубець на білих грудях?"

Відповідала йому дружина:

"У наше царство Поморське приїжджав невем людей,

Залишив у нашої хати грошей п'ятсот рублів,

А я спала міцним сном.

Як прокинулася: у мене рубець на білих грудях,

Та точно ялинова кора спала з біла тіла,

А до тієї пори-часу

Я лежала у гноївню ціле тридцять років".

Отут Святогор-Богатир дознал,

Що від долі своєї нікуди не підеш

Зараз ви читаєте казку Святогор і тяга земна