Спорядився Святогор
У у чисто поле гуляти,
Засідлає свого добра коня
Та їде по чисту полю.
Не з ким Святогору силою помірятися,
А сила-те по жилочках так живчиком і переливається.
Грузно від силушки,
Як від тяжелаго беремени.
Ось і говорить Святогор:
" Як би я тяги знайшов,
Так я б усю землю підняв!"
Наїжджає Святогор у степу
На маленьку сумочку переметну;
Бере погонялку, пощупає сумочку -
Вона не скрянется,
Рушиться перстом її -
Не сворохнется, вистачить із коня рукою -
Не підніметься.
"Багато років я по світлі езживал,
А едакова чуда не наїжджував,
Така діва не бачив:
Маленька сумочка переметна
Не скрянется, не сворохнется,
Не підніметься!"
Злазить Святогор з добра коня,
Схопив він сумочку обема рукама,
Підняв сумочку вище колін:
Та по коліна Святогор у землю угряз,
А по белу особі не сльози,
А кров тече.
Де Святогор загруз,
Отут і встати не міг,
Отут йому було й кончание.