Поховання Святогора

14-09-2016, 17:56 | Слов'янський епос

Спорядився Святогор

У у чисто поле гуляти,

Засідлає свого добра коня

Та їде по чисту полю.

Не з ким Святогору силою помірятися,

А сила-те по жилочках так живчиком і переливається.

Грузно від силушки,

Як від тяжелаго беремени.

Ось і говорить Святогор:

" Як би я тяги знайшов,

Так я б усю землю підняв!"

Наїжджає Святогор у степу

На маленьку сумочку переметну;

Бере погонялку, пощупає сумочку -

Вона не скрянется,

Рушиться перстом її -

Не сворохнется, вистачить із коня рукою -

Не підніметься.

"Багато років я по світлі езживал,

А едакова чуда не наїжджував,

Така діва не бачив:

Маленька сумочка переметна

Не скрянется, не сворохнется,

Не підніметься!"

Злазить Святогор з добра коня,

Схопив він сумочку обема рукама,

Підняв сумочку вище колін:

Та по коліна Святогор у землю угряз,

А по белу особі не сльози,

А кров тече.

Де Святогор загруз,

Отут і встати не міг,

Отут йому було й кончание.

Зараз ви читаєте казку Поховання Святогора