СЛОВ’ЯНСЬКІ МІФИ

Мета: продовжити ознайомлення учнів з міфами; ознайомити школярів зі слов’янськими міфами, дати уявлення про їх витоки; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; розвивати зв’язне мовлення учнів, образне мислення; виховувати бажання вивчати історію свого народу.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

1. Робота над скоромовкою

Гра “Дощик”

Життєрадісні жирафи

Узяли журнал із шафи.

Його жужмили і м’яли…

Все одно не прочитали.

2. Артикуляційна вправа “Лопаточка”

Широким я язик зроблю,

На нижню губу покладу.

Гарна вийшла і пласка

Моя лопатка з язика.

Жаль, така лопатка

Не скопає грядки.

(Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не дрижав. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд.)

III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Гра “Обличчям до обличчя”

Учні в парах повертаються одне до одного та переказують міф “Пандора”. Оцінюють роботу одне одного.

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

– Ми продовжуємо ознайомлення з міфами різних народів. У слов’янських народів, до яких належать й українці, теж були міфи. У них відображалися уявлення наших предків про походження світу, діяння богів, вірування людей. Сьогодні ми дізнаємося, що розповідається в міфах

праслов’ян про появу людей на Землі.

V. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Виразне читання тексту “Слов’янські міфи” вчителем (с. 10-11)

– У що вірили прадавні слов’яни?

– Імена яких богів ви запам’ятали?

– Продовжіть речення.

Бог сонця – це (Дажбог).

Бог грому і блискавки, покровитель хліборобства – це (Перун).

Покровитель скотарства – це (Велес, або Волос).

Божество родючості – це (Ярило).

– Які духи, за уявленням слов’ян, населяли землю?

2. Фізкультхвилинка

3. Цікаво знати!

– Стрибог, Стрибо, Стриба (Стривер) – бог вітру (вихору, бурі), точніше, дід і володар вітрів. Його атрибути: лук і стріли. Князь Володимир поставив його ідола у Києві.

Головні храми Стрибога були на морських островах, поблизу витоків рік, де часто зупинялись торгові кораблі (наприклад, на острові Березань поблизу витоку Дніпра). До нього перед виходом у відкрите море підходили кораблі русів та купці приносили Стрибогу багаті дари.

Дажбог (Даждьбог) – сонячне божество у східних слов’ян. У південних слов’ян – Божич. Податель добра і багатства, божество достатку. Опікун громади й народу (“наділитель”, також “доля”, “щастя”, “майно”).

Дажбога уважали подателем благ, насамперед достатку та врожаю. Деякі дослідники навіть через це вважали його божеством дощу, проте сонячна символіка Дажбога є незаперечною. Функції Дажбога перейшли до Св. Миколи. Появу різних комах та плазунів навесні наші предки пояснювали тим, що Дажбог – верховний бог прадавніх українців – “відімкнув” землю. Для цього він посилав на землю пташок із ключами. У весняних обрядових піснях Дажбог причетний до відмикання весни:

– Ой, соловейку, ти ранній пташку,

Ой чого так рано із вир’їчка вийшов?

– Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав –

З правої ручейки – літо відмикати,

З лівої ручейки – зиму замикати…

Перун – божество у давньоруській язичницької міфології, покровитель князя і дружини. Також, судячи за лінгвістичними даними та фольклором, бог-громовержець, бог грози, грому і блискавки.

Уважають, що за Володимира Перун був головним божеством Київської держави й символом державного єднання. Ідол Перуна стояв на одному із київських пагорбів, був він дерев’яний, мав залізні ноги, срібну голову та золоті вуса. Густинський літопис згадує, що у руках він тримав коштовний камінь: рубін, або карбункул. Військо присягалося та божилось Перуном.

Свято Перуна відзначають 20 липня (за православним календарем – 2 серпня). У цей день вся нечиста сила, рятуючись від вогненних стрілПеруна, перетворюється на різних звірів. У давнину цього дня собак та котів у будинок не пускали, щоб не навести грозу – гнів Перуна.

Ярило, Ярила – східнослов’янський міфологічний персонаж, який символізував родючість і плідність.

Його зображували молодим, у білій полотняній одежі, на білому коні, босим. На голові – вінок із квітів як символ вічності й неба. У лівій руці – пучечок житніх колосочків – знак життя і щастя, доброго врожаю і благополуччя, у правиці – мертва чоловіча голова – нагадування про те, що кожного чекає смерть, а тому треба жити яро.

Велес, Волос – у слов’янській міфології – бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії та підземного світу. Можливо, був опікуном худоби та асоціювався із багатством та магічними силами світу духів.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

– Що нового дізналися на сьогоднішньому уроці?

– Що вас найбільше зацікавило? Що вразило?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати розповідь про одного зі слов’янських богів.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
СЛОВ’ЯНСЬКІ МІФИ