Скорочено “Великий льох” Шевченка

Через село Суботів летіли і сіли на хресті старої церкви три білі пташки – три людські душі, що їх через гріхи святий Петро не пускає у рай:

Бо так сказав Петрові Бог: “Тойді у рай їх повпускаєш, Як все москаль позабирає, як розкопа великий льох”.

Перша душа, що бувши людиною звалася Прісею. Вона народилась і виросла у селі Суботові, де тоді мешкала сім’я Богдана Хмельницього. Всі любили гарну й привітну дівчинку. Пріся гралася з Юрком-гетьманенком, сам гетьман носив її на руках. А як виросла, до неї стали свататись, і вона вже готувала

рушники для старостів. Та одного разу пішла по воду і перейшла з повними відрами дорогу Богданові Хмельницькому, як він їхав присягати Москві. За це її не пускають у рай.

Друга душа згадує про події, що відбулися після того, як петровське військо штурмом взяло Батурин – резиденцію українських гетьманів. Тоді було вбито полковника Чечеля, соратника Мазепи, і вирізано майже всіх городян, в тому числі челядь гетьмана:

Я меж трупами валялась У самих палатах Мазепиних. Коло мене і сестре і мати Зарізані, обнявшися. Зо мною лежали; І насилу-то, насилу Мене одірвали Од матері неживої.

Дівчинку не вбили,

а віддали москалям для розваги, та вона втекла і сховалася на пожарищі. Коли дівча несло воду, цар Петро І, що якраз повертався з-під Полтави, попросив її напоїти коня. За те, що напоїла царевого коня, її душу не пускають у рай.

Третя душа карається за те, що коли була немовлям, посміхнулась цариці – лютому ворогу України Катерині II, яка подорожувала Дніпром, пливучи на золотій галері до Канева.

Душі полетіли в ліс на нічліг.

На місце розкопок прилетіли три ворони, які є уособленням зла в історичній долі трьох народів – українського, польського і російського.

Одна ворона хвалилась, що накоїла лиха більше за інших, бо вона спалила Батурин, загатила Сулу козацькими старшинами (покарання Петром І спільників Мазепи), знищила силу козаків у війні зі Швецією, на будуванні Петербурга, фортець і Ладозького каналу, задушила в тюрмі славного Полуботка.

Друга ворона розповіла, що допомагала польським магнатам, Радзівіллу та Потоцькому, які брали участь у повстанні проти царату, а потім зрадили свій народі втекли в Париж. Своїми підступними діями вони. розлили з річку крові Та в Сибір загнали Свою шляхту.

Третя ворона вихвалялась тим, що передушила шість тисяч душ на будівництві залізниці Петербург – Москва, добре служила московським царям – Мучителю (Івану Грозному) та Петру І, перетворила селян на кріпаків, розвела страшну силу “дворянства в мундирах” (чиновників).

Три лірники-каліки йшли в Суботів співати людям про Богдана, про козацькі перемоги під Яссами, під овтими Водами, під Берестечком.

Поки старці спали, почалися розкопки льоху. Хотіли знайти там скарби, що залишилися від Богдана Хмельницького, а знайшли самі тільки кістяки. Ісправник, який керував роботами, дуже лютував. Побив козака Яременка, чия клуня стояла на місці Богданових палат, було побито й калік – лірників. Мабуть, якби Богдан був живий, то і йому б перепало – “заголили б у москалі”.

Москва розкопала в Суботові лише малий льох, а Великого ж того льоху Ще й не дошукалась.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено “Великий льох” Шевченка