Скорочено “Сім’я Тибо” Гар

Інакше обстоят справи в сім’ї Тибо. Жак ненавидить і боїться свого батька – старого деспота, егоїстичного й жорстокого. Батько звертається з молодшим сином як зі злочинцем. Успіхи ж старшого сина Антуана – студента-медика – лестять його честолюбству

Він вирішує відправити Жака в Круи, у засновану їм виправну колонію для хлопчиків. Антуан обурений жорстокістю батька, але йому не вдається вмовити його скасувати своє рішення. Проходить кілька місяців

Антуана турбує доля Жака. Без ведена батька він відправляється в Круи й проводить розслідування у виправній колонії. При зовнішнім благополуччі все, що він там бачить, і в першу чергу сам Жак, викликає в ньому неясне почуття тривоги

Цей бунтар став занадто вихованим, слухняним, байдужним. Під час прогулянки Антуан намагається завоювати довіру молодшого брата, і хоча Жак спочатку відмовчується, але, пізніше, ридаючи, розповідає все – про повну самітність, про постійне стеження, про абсолютне ледарство, від чого він тупіє й деградує. Він ні на що не скаржиться й нікого не обвинувачується

Але Антуан починає розуміти, що нещасна дитина живе в постійному страху. Тепер Жак навіть не прагне втекти, тим більше повернутися додому: тут він принаймні вільний від сім’ї. Єдине, чого він хоче, – щоб його залишили в тім стані байдужності, у яке він упав

Повернувшись у Париж, Антуан бурхливо пояснюється з батьком, вимагає скасування покарання. Пан Тибо залишається невблаганний. Абат Векар, духівник старшого Тибо, домагається звільнення Жака, тільки пригрозивши старому борошнами пекла. Жак поселяється в старшого брата, що вже одержав диплом лікаря, У маленькій квартирі на першому поверсі батьківського будинку. Він відновляє відносини Сданиэлем.

Антуан, уважаючи, що заборона на дружбу, накладений їхнім батьком, несправедливий і безглуздий, сам супроводжує його до Фонтаненам. Женни Жак не подобається – беззастережно й з першого погляду. Вона не може простити йому зло, що він їм заподіяв. Ревнуючи до брата, вона майже радується, що Жак настільки непривабливий

Проходить ще кілька місяців. Жак надходить в Эколь Нормаль. Даніель займається живописом, редагує журнал по мистецтву й насолоджується радостями життя. Антуана кличуть до постелі дівчинки, роздавленої фургоном. Діючи швидко й рішуче, він оперує її в домашніх умовах, на обідньому столі

Нещадна боротьба, що він веде зі смертю за цю дитину, викликає загальне замилування. Сусідка Рашель, що допомагала йому під час операції, робиться його коханкою. Завдяки їй Антуан звільняється від внутрішньої скутості, стає самим собою

На дачі, у Мезон-Лаффите, Женни поступово, майже проти своєї волі, міняє думку про Жака. Вона бачить, як Жак цілує її тінь, визнаючись тим самим у любові. Женни в сум’ятті, вона не може розібратися у своїх почуттях, заперечує любов до Жака. Рашель залишає Антуана і їде в Африку, до свого колишнього коханця Гиршу, людині порочному, небезпечному, що має над нею містичну владу

Проходить кілька років. Антуан – відомий процвітаючий лікар. У нього величезна практика – його прийомний день заповнений до відмови. Антуан відвідує захворілого батька

Уже із самого початку хвороби в нього немає ніяких сумнівів щодо її летального результату. Його тягне до себе вихованка батька Жиз, що він і Жак звикли вважати своєю сестрою. Антуан намагається порозумітися з нею, але вона ухиляється від розмови. Жиз любить Жака. Після його зникнення три роки тому назад вона одна не вірила в нього смерть

Антуан багато міркує про свою професію, про життя й смерть, про зміст буття. Разом з тим він не відмовляє собі в радостях і задоволеннях життя. Пан Тибо підозрює правду, але, заспокоєний Антуаном, грає сцену повчальної кончини. Антуан одержує листа, адресоване молодшому братові

Те, що Жак живий, не занадто дивує Антуана. Він хоче знайти його й привезти до вмираючого батька. Антуан читає новелу “Сестричка”, написану Жаком і опубліковану в одному швейцарському журналі, знаходить слід молодшого брата. Жак, після трьох років мандрівок і митарств, живе Вшвейцарии.

Він займається журналістикою, пише оповідання. Антуан знаходить брата в Лозанні. Жак люто повстає проти вторгнення старшого брата в нього нове життя

Проте він погоджується поїхати з ним додому. Пан Тибо усвідомить, що дні його полічені. Антуан і Жак приїжджають у Париж, але батько вже без свідомості. Його смерть потрясає Антуана

Розбираючи паперу покійного, він з тугою розуміє, що, незважаючи на свою величну зовнішність, той був нещасною людиною й що, хоча ця людина була його батьком, він його зовсім не знав. Жиз приходить до Жака, але під час розмови розуміє, що єднальні їхні узи порвані назавжди й безповоротно. Літо 1914 р. Жак знову у Швейцарії. Він живе в оточенні революційної еміграції, виконує ряд секретних доручень соціалістичних організацій

Повідомлення про терористичний акт у Сараєво викликає тривогу в Жака і його соратників. Приїхавши в Париж, Жак обговорює з Антуаном поточні політичні події, намагаючись залучити його до боротьби проти війни, що насувається. Але політика далека від інтересів Антуана

Він сумнівається в серйозності погрози й відмовляється брати участь у боротьбі. Жером де Фонтанен, що заплутався в темних махінаціях, намагається застрелитися в готелі. У постелі вмираючий Жак зустрічається з Женни й Даніелем

Женни намагається розібратися у своїх почуттях. У неї знову виникає надія на щастя з Жаком. Даніель їде на фронт

Жак пояснюється з Женни, і молоді люди віддаються їхньої любові, що охопила. Війна оголошена, Жак уважає, що ще можна щось почати, щоб неї зупинити. Він пише антивоєнні листівки, збирається розкидати їх з літака над лінією фронту. Жак не встигає виконати свій задум

При підльоті до позицій літак терпить аварію в повітрі. Важко пораненого Жака приймають за шпигуна, і при відході французьких військ його застрелює французький жандарм. 1918 р. Антуан Тибо, отруєний на фронті іпритом, лікується у військовому госпіталі

Вийшовши звідти, він проводить кілька днів у Мезон-Лаффите, де тепер живуть Женни, Даніель, пані де Фонтанен і Жиз. Війна зробила Даніеля інвалідом. Женни виховує сина, батьком якого був Жак. Жиз всі свої почуття до Жака перенесла на його дитину й Женни. Антуан схвильований, виявивши риси загиблого брата в особі й характері маленького Жан-Поля. Він уже знає, що ніколи не поправиться, що він приречений, тому розглядає дитину Жака й Женни як останню надію на продовження роду. Антуан веде щоденник, куди щодня заносить клінічні записи своєї хвороби, збирає літературу про лікування отруєних газами

Він хоче й після смерті бути корисним людям. На порозі смерті Антуан нарешті розуміє молодшого брата, тверезо й без ілюзій оцінює своє життя. Він багато думає про маленького сина Жака. Останні слова щоденника Антуана Тибо: “Набагато простіше, ніж думають. Жан-поль”.

Скорочено “Сім’я Тибо” Гар