Скорочено “Щоденник звабника” Кьеркегора по главах – Частина 1

“Щоденник” входить у перший “эстетический” тім, приписуваному перу г-на А. Однак на першій же його сторінці г-н А відмовляється від авторства: він щоденник всього-на-всього знайшов – у ящику стола у свого приятеля Йоханнеса, що виїхав з Копенгагена на кілька днів. Зміст зошита, озаглавленої її щирим автором “Commentarius perpetuus” (що значить “Нескінченний коментар”), і ще кілька чорнових начерків листів, знайдених у тім же ящику, настільки вразили уява г-на А, що він вирішив їх переписати: він і раніше вважав приятеля натурою неабиякої, що наполовину живе в чарівному світі прекрасного, відділеному від дійсності лише тонким прозорим флером, познайомившись же з його щоденником, він відкрив для себе: сама життя Иоханнеса – це ряд свідомих спроб з його боку здійснити мрію – жити винятково поетично, і тому що в нього найвищою мірою розвинена здатність знаходити навколо себе цікаве, то він і користується нею сповна, а потім поетично відтворює пережите на папері. Більше ж усього Иоханнеса, як свідчить про це щоденник, цікавлять любовні пригоди й дівчини – безсумнівна частина прекрасного. Правда, духовна сторона, що переважає в його натурі, не дозволяє йому задовольнятися низинною роллю звичайного звідника – це було б занадто грубо, – ні, у любовної, або, як виражається Йоханнес, “еротичній”, грі він найбільше цінує саме віртуозне

володіння нею. Справді, судить по щоденнику Иоханнеса г-н А, найчастіше кінцевою метою наполегливих домагань його приятеля виявлялися… лише уклін або посмішка

Однак не такий випадок з головною героїнею щоденника Корделией (її сьогодення ім’я Йоханнесом змінене), що г-н А добре знає: вона сама передала йому листа, послані їй Йоханнесом, а також ще трохи адресованих Йоханнесу, але не роздрукованих їм і відправлених назад своїх листів – лемент її люблячої й відкинутої душі. Щоденник відкривається записами Иоханнеса, зробленими на початку квітня. Один раз його увагу залучила граціозно, що зстрибнула з підніжки карети дівчина. Через кілька днів він зустрічає її лакея, що прогулюється по вулиці в супроводі

Лакей ніяково падає й вимазується в бруді, а Йоханнес галантно проводжає дівчину до карети. Через кілька днів він ще раз зустрічає її на вулиці – цього разу під руку з жінкою похилого віку: краса дівчини вражає його, але всього через кілька хвилин Йоханнес ніяк не може згадати її обличчя, і це мучить його, йому чомусь хочеться пам’ятати його обов’язково, Йоханнес серйозно зацікавлений. Він шукає незнайомку на вулицях і в театрах, на вернісажах, робить довгі прогулянки по Копенгагену. І от один раз він зустрічає її ввечері відразу після заходу сонця в однієї із заставши

Дівчина коштує й дивиться на хлопчика, що ловить в озерці рибу на вудку. Хлопчик її увагою незадоволена. Дівчина сміється й іде. Йоханнес поспішно треба за нею й, щоб її розглянути, забігає вперед і заходить в один з будинків, щоб виглянути на дівчину з вікна, – і саме отут він неї втрачає. Але через кілька днів він зустрічає її знову.

Йоханнес бачить незнайомку на вулиці в компанії інших дівчин: вони називають її Корделией. Йоханнес треба за ними й довідається: Корделия буває в будинку в г-жи Янсен, її батьки ( батько-капітан і мати) давно вмерли, Корделия живе в тітки, жінки доброчесної й строгої. Йоханнес вхожий у будинок г-жи Янсен, і там його представляють Корделии, але він не робить на дівчину враження, що йому й на руку

Відтепер він має намір бачитися з нею лише як би невзначай, розраховуючи, наприклад, час таким чином, щоб зустрічати її, входячи в будинок у той момент, коли вона з нього виходить. Його план хитромудрий. Потрібно знайти Корделии нареченого – пристойного й симпатичного парубка, не занадто, втім, далекого, – словом, що не має в порівнянні з ним, Йоханнесом, ніяких шансів. І така людина швидко перебуває

У Корделию першою й трепетною любов’ю закоханий син комерсанта Бакстера Эдвард. Познайомитися з Эдвардом і завоювати його дружбу для Иоханнеса – суща дрібниця. Він щиро радить парубкові не бути занадто мрійливим і діяти рішучіше – досить зітхати! Незабаром вони обоє – постійні гості в будинку в тіточки Корделии, і Йоханнес, порадник і пособник Эдварда в серцевих справах, відволікає увагу тіточки від парочки, вона займає господарку будинку розмовами на сільськогосподарські теми

Неуважність Иоханнеса до Корделии – зухвало образливо: Йоханнес поводиться, як дідок; Корделия почуває: отут щось не так, вона заінтригована й пропускає мимо вух белькіт закоханого Эдварда, вслухуючись замість цього в отдающие “молочною поезією” і “сырной діалектикою” псевдосерьезные розмови Иоханнеса й тітки. Хоча час від часу Йоханнес вворачивает у своє мовлення слівце-інше, від яких тітка німіє, розуміючи, що вони з інший світу – філософії й високої поезії (втім, призначені вони не для її слуху). Йоханнес поволі готовить Корделию до її майбутньої ролі коханої: він підбирає їй книги для читання, які, природно, приносить у будинок від свого ім’я Эдвард, снисходит до бесід з нею про музику. Нарешті Йоханнес вирішує: Эдвард відіграв свою роль, він більше не потрібний. У виливі своїх почуттів юнак може втратити міру, зірватися, порозумітися Корделии в любові й тим самим ускладнити й зіпсувати задуману інтригу

Тому Йоханнес “грає на випередження” : він першим робить Корделии речення руки й серця, вона нічого не відповідає йому, передоручаючи рішення тітці, а та своя згода із задоволенням дає – у такий спосіб Йоханнес і Корделия заручені, вони – наречений і наречена. Але женитися Йоханнес не збирається, у нього інші далеко, що йдуть плани, він ні мінути не сумнівається, що змусить Корделию розірвати заручини й одночасно завоює її любов. Хоча він і не женеться за володінням нею – головне для нього – “насолода в художественно-эстетическом змісті”. Боротьба за любов починається: Иоханнес відступає, обіцяючи Корделии легку над собою перемогу: він демонструє любов до неї у всіх її проявах – у занепокоєнні, пристрасті, тузі, надії, нетерпінні. Він упевнений, що, показавши Корделии силу любові, що їм володіє, він переконає її: любов – велика сила, і їй захочеться полюбити…

Иоханнес продовжує облогу: він пише палкі листи, наповнені романтичною пристрастю й відвертою любовною знемогою, але одночасно, щораз зустрічаючись із Корделией, він поводиться з нею з підкресленим самовладанням і іронічністю, чи Любить він Корделию справді? Так! Щиро? Так. Із чесними намірами? Так, в эстетическом змісті. Він хоче розбудити в ній любов

Але любов опановує й самим Иоханнесом, і при цьому настільки, що на час він утримується від того, щоб доглядати, по своєму звичаї, за декількома дівчинами відразу, і змінює своєму принципу, що говорить, що “рибалці потрібно про всякий випадок закидати маленькі вудки й на стороні”. Нарешті Иоханнес переконується: Корделия розбуджена, і він подвоює палкість листів: все його життя в них представлена твори_ як їм про Корделии міф. На думку Йоханнеса, дівчина швидко засвоює уроки любові – тепер іноді вона сідає до нього на коліна, руки її м’яко обвивають його шию. “Її пристрасть можна назвати наївної… коли ж я почну відступати, вона буде вживати всі зусилля, щоб удержати мене, і для цього в неї буде тільки один засіб – любов”. Відповідно Иоханнес починає проявляти холодність: тепер при зустрічах з Корделией він напускає на себе вид людини, одержимого ідеєю й мовця про неї увесь час, не зауважуючи нареченої. У листах він вселяє Корделии думка – заручини сковують, зв’язує його почуття, теперішня глибока любов може бути тільки таємницею…

И Иоханнес домагається свого: Корделия повертає йому слово й розриває заручини. Її тіточку ця звістка трохи спантеличує, але вона занадто ліберальна, щоб неволити племінницю, а Йоханнесу прямо співчуває. Корделии дозволяється виїхати на кілька днів у Село кзнакомым.

Иоханнес продовжує писати їй, він зміцнює (свою уявлювану або дійсну?) кохану в презирстві до думки світла й переконує її у величі сили любові, відтворюючи в одному з листів легенду: Алфей закохався на полюванні в німфу Аретузу. Вона не хотіла почути його благанням і від нього тікала, поки нарешті не перетворилася висточник.

Алфей так сильно горював про неї, що сам став струмком. Але й у новому своєму виді він не забув коханій і під землею з’єднався з дорогим джерелом… Чи не кидається й він, Йоханнес, тепер, коли вони з Корделией розлучені, у темні глибини, щоб з’єднатися з нею? Йоханнес ретельно готовить обстановку дачі, на яку повинні привезти до нього Корделию.

Тут такий же, як у будинку в тіточки Корделии, чайний столик, така ж на столику лампа – але всі набагато роскошнее. І у вітальні коштує таке ж фортепіано, як те, на якому грала Корделия шведську народну пісеньку в один з моментів, коли Йоханнес незримо для неї любувався її видом. Останній запис в “Щоденнику” датований 25 вересня


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Скорочено “Щоденник звабника” Кьеркегора по главах – Частина 1

Categories: Скорочені твори

Links