Скорочено “Російський ліс” Леонова


Колись Грацианский і Вихрів разом училися в Лісовому інституті й навіть були нерозлучними товаришами, незважаючи на різницю соціального статусу: Вихрів – мужицький син, Грацианский походив із забезпеченої сім’ї професора Санкт-Петербурзької духовної академії. Блискуча наукова кар’єра Грацианского гойдалася з растоптания видного лісового теоретика Туликова, вихровского вчителі, і продовжилася звад із самим Вихровым. Після кожної великої роботи Вихрова лісова громадськість тепер очікує розносної статті Грацианского, хоча довірчо дехто затверджує, що лайливі шедеври Грацианского не становлять внеску в більшу науку. Отже, Полючи приїжджає в Москву й зупиняється в подруги й землячки Вари Чернецовой.

Гуляє по Москві, заходить до батька – висловити йому чесне комсомольське судження про людей подібного сорту, але застає тільки отцову сестру, свою тітку Таїсію Матвіївну. …У ту ж ніч німецькі літаки скидають перші бомби на сплячі радянські міста. У світлі несприятливих зведень із фронту обвинувачення Грацианского здаються Поле особливо лиховісними. Тим більше при особистому знайомстві в бомбосховище (вони сусіди по будинку) Грацианский додає до біографії її батька остаточно вбивчі подробиці: Вихрів всі роки навчання одержував від невідомої особи посібник у розмірі 25 рублів

У роки зубожіння пролетаріату цим благодійником


був вуж звичайно не робітник – висновок звідси ясний. Поля в жаху, рветься йти в райком, щоб усе розповісти. Варячи пропонує їй замість цього сходити на вступну лекцію Вихрова. Прослухавши натхненне оповідання про долю російського лісу (“Доля російського лісу” – так називається й одна з фундаментальних робіт професора), Полючи випробовує утому перемоги й торжество чистоти. Тепер їй не соромно дивитися в особу воюючим солдатам, у числі яких бореться й Родіон, її колишній однокласник, друг і улюблений

Повернувшись додому, вона довідається, що Варячи відправляється в тил ворога. “У тебе комсомольський квиток під подушкою… думай про нього частіше – це навчить тебе робити більші справи”, – на прощання наставляє Аполлінарію подруга. Провівши Варю, Полючи йде в райком проситися на фронт

Є в неї й ще одне заповітне бажання – побувати на Червоній площі в Жовтневе свято. Час від часу в Поли відбуваються зустрічі з тіткою Таїс, з яких поступово з’ясовується Історія життя її батьків. По закінченні Лісового інституту її батько працював на батьківщині, у Пашутинском лісництві

Господарство при ньому стало зразковим. Там він початків і свою плідну наукову працю. Там відновило і його знайомство з Оленою Іванівною, з якої мигцем бачилися в дитинстві. Леночка жила на чи правах те нахлібниці, чи те вихованки в садибі Сапегиных, яким неї підкинули вмладенчестве.

Вихрову вона повірила свої страхи: боялася, що коли повсталий народ буде стратити своїх гнобителів і піде палити Сапегино, те вб’є і її. Почувала себе чужий народу, далекої від нього й не могла знайти свого місця в житті. Від невизначеності погодилася вийти заміж за Івана Матвійовича, жагуче її що любили. Молоді виїхали в Москву, оскільки Вихрова як перспективного вченого, що опублікував на той час ряд помітних робіт, перевели в Лісогосподарський інститут

Народилася Аполлінарія. А коли дочці здійснилося три роки, Олена Іванівна, не в силах більше зносити подвійності свого життя, повернулася від нелюбимого чоловіка в Пашутинское лісництво й стала там працювати в лікарні. Незабаром після цього в Івана Матвійовича з’явився прийомний син Сережа: підкинув розкуркулений друг дитинства Демид Золотухин. Цим була частково заповнена гнітюча порожнеча, що утворилася при розпаді сім’ї. Для Поли, як і для її матері, немає ціни, який би вона не оплатила право дивитися в особу своєму народу

И оскільки воєнний час жадає від кожного найбільшої моральної чистоти, вона намагається добути остаточну правду про Вихрове й Грацианском. Випадок допомагає їй довідатися про моральну неохайність останнього: будучи холостяком, Грацианский мав дочку, але батьківство не визнав і не допомагав матеріально. Під час параду на Червоній площі Поля знайомиться з військлікарем Струнниковым, що бере її на роботу у свій госпіталь санітаркою. Одночасно її зведений брат Сергій Вихрів, якого вона ніколи не бачила, відправляється на фронт помічником машиніста бронепоїзда

Комісара бронепоїзда Морщихина цікавить революційний рух серед петербурзької молоді перед лютневою революцією. Розмовляючи зі свідками того років Вихровым і Грацианским, він довідається про існуючій тоді провокаторську організацію “Молода Росія”. Ніхто, крім Грацианского, не знає, що ця ниточка тягнеться ще далі: саме Грацианский був пов’язаний з охранкою й, зокрема, видав своїх товаришів Вихрова й Крайнова. Грацианский не знає ступені поінформованості Морщихина й у смертельному страху чекає викриття. У Морщихина немає фактів

Проте він починає підозрювати правду, але бронепоїзд відправляють на фронт. Поговорити про всім упізнаному він тепер може тільки із Сергієм. Бої йдуть саме на околицях Полиного рідного Пашутинского лісництва, і її як місцеву уродженку посилають із разведзаданием у тил ворога. Але вона попадає в лабети фашистів і, не витримавши неправди, виголошує промову, обличающую їх як ворогів нового життя

Збіг неймовірних обставин дозволяє їй бігти, і в лісі вона натикається на Сережу Вихрова, що участвовали тут на своєму бронепоїзді в одній бойовій операції. Їх знаходить радянська розвідка, лікуються вони в одному госпіталі – таке їхнє знайомство. Після повернення до Москви Поля йде до Грацианскому й у знак презирства вихлюпує йому в особу чорнила

Грацианский сприймає це як викриття. Радянські війська переходять у настання, і у Вихрова з’являється давно бажана можливість відправитися в Пашутино. Він відвідує колишню дружину й застає в неї Сережу, Полю й Родіона

У розмові він повідомляє одну малозначну новину: Грацианский покінчив із собою, утопившись впроруби.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Російський ліс” Леонова

Categories: Скорочені твори

Links