Скорочено роману 451° по фаренгейтові Бредбери Р


Америка щодо недалекого майбутнього, який вона бачилася авторові на початку 50-х рр., коли й писався цей роман-антиутопия. Тридцятирічний Гай Монтег – пожежник. Втім, у ці новітні часи пожежні команди не борються з вогнем.

Зовсім навіть навпаки. Їхнє завдання відшукувати книги й віддавати вогню їх, а також удома тих, хто насмілився тримати в них таку крамолу. От уже десять років Монтег справно виконує свої обов’язки, не замислюючись про зміст і причини такого книгоненавистничества. Зустріч із юної й романтичной Клариссой Маклеллан вибиває героя з колії звичного існування Уперше за довгі роки Монтег розуміє, що людське спілкування – є щось більше, ніж обмін заученими репліками. Кларисса різко виділяється з маси своїх однолітків, божевільних на швидкісній їзді, спорті, примітивних розвагах у луна-парках і нескінченних телесеріалах.

Вона любить природу, схильна до рефлексій і явно самотня. Питання Кларисси: ” чиЩасливі ви?” – змушує Монтега по-новому глянути на життя, що веде він – ас їм і мільйони американців. Незабаром він доходить висновку, що звичайно ж щасливим це бездумне існування по інерції назвати не можна.

Він відчуває навколо порожнечу, відсутність тепла, людяності Немов підтверджує його здогад про механічний, роботизированном існуванні нещасний випадок з його дружиною Милдред. Вертаючись додому з роботи, Монтег


застає дружину без свідомості. Вона отруїлася снотворним – не в результаті розпачливого бажання розстатися з життям, але машинально ковтаючи таблетку за таблеткою. Втім, все бистро встає на свої місця. По виклику Монтега швидко приїжджає “швидка”, і техніки-медики оперативно проводять переливання крові за допомогою новітньої апаратури, а потім, одержавши покладені п’ятдесят доларів, віддаляються на наступний виклик Монтег і Милдред одружені вже давно, але їхній шлюб перетворився в порожню фікцію.

Дітей у них немає – Милдред була проти. Кожний існує сам по собі. Дружина з головою занурена в мир телесеріалів і тепер із захватом розповідає про нову витівку телевізійників – їй надіслали сценарій чергової мильної опери із пропущеними рядками, якісь повинні заповнювати самі телеглядачі. Три стіни вітальні будинку Монтегов виявляють собою величезні телеекрани, і Милдред наполягає на тому, щоб вони витратилися й на встановлення четвертої “телестіни” – тоді ілюзія спілкування з телеперсонажами буде повної Скороминущі зустрічі із Клариссой приводять до того, що Монтег з налагодженого автомата перетворюється в людину, що бентежить своїх колег-пожежних недоречними запитаннями й репліками начебто: “були адже часи, коли пожежники не спалювали будинку, але, навпаки, гасили пожежі?

” Пожежна команда відправляється на черговий виклик, і цього разу Монтег випробовує потрясіння. Господарка будинку, викрита в зберіганні забороненої літератури, відмовляється покинути приречене житло й приймає смерть у вогні разом зі своїми улюбленими книгами. Наступного дня Монтег не може змусити себе піти на роботу.

Він почуває себе зовсім хворим, але його скарги на здоров’я не знаходять відгуку в Милдред, незадоволеної порушенням стереотипу. Крім того, вона повідомляє чоловіка, що Кларисси Маклелан немає в живих – кілька днів назад вона потрапила під автомобіль, і її батьки переїхали в інше місце. У будинку Монтега з’являється його начальник брандмейстер Витти. Він зачув негарне й має намір упорядкувати забарахливший механізм Монтега.

Битти читає своєму підлеглому невелику лекцію: “…Двадцяте століття. Темп прискорюється. Книги зменшуються в обсязі.

Скорочене видання. Зміст Екстракт. Не розмазувати. Скоріше до розв’язки!..

Добутку класиків скорочуються до пятнадцатиминутной передачі. Потім ще більше: один стовпчик тексту, яку можна пробігти очами за дві мінути, потім ще: десять – двадцять рядків для енциклопедичного словника… З дитячої прямо в коледж, а потім назад у дитячу”.

Зрозуміло, таке відношення до друкованої продукції – не ціль, але засіб, за допомогою якого створюється суспільство манипулируемих людей, де особистості немає місця. “Ми все повинні бути однаковими, – вселяє брандмейстер Монтегу. – Не вільними й рівними від народження, як сказано в конституції, а… просто однаковими Нехай всі люди стануть схожі один на одного як дві краплі води, тоді все будуть щасливі, тому що не буде велетнів, поруч із якими інші відчують свою незначність”. Якщо прийняти таку модель суспільства, то небезпека, що виходить від книг, стає самоочевидною: “Книга – це заряджена рушниця в будинку в сусіда. Спалити її.

Розрядити рушниця Треба приборкати людський розум. Почім знати, хто завтра стане мішенню для начитаної людини”. До Монтега доходить зміст попередження Битти, але він зайшов уже занадто далеко.

Він зберігає в будинку книги, узяті їм із приреченого на спалення будинку Він зізнається в цьому Милдред і пропонує разом прочитати й обговорити їх, але відгуку не знаходить. У пошуках однодумців Монтег виходить на професора Фабера, давно вже взятого на замітку пожежниками. Відринувши первісні підозри, Фабер розуміє, що Монтегу можна довіряти. Він ділиться з ним своїми планами по поновленню друкарства, поки нехай незначних тиражів Над Америкою нависла погроза війни – хоча країна вже двічі виходила переможницею в атомних конфліктах, – і Фабер думає, що після третього зіткнення американці одумаються й, по необхідності забувши про телебачення, відчують потребу в книгах. На прощання Фабер дає Монтегу мініатюрний приймач, що міститься в юшці.

Це не тільки забезпечує зв’язок між новими союзниками, але й дозволяє Фаберу одержувати інформацію про те, що діється у світі пожежників, вивчати його й аналізувати сильні й слабкі сторони супротивника. Військові погрози стає усе більше реальної, по радіо й ТВ повідомляють про мобілізацію мільйонів. Але ще раніше тучисгущаются над будинком Монтега. Спроба зацікавити дружину і її подруг книгами обертається скандалом.

Монтег вертається на службу, і команда відправляється на черговий виклик. Цього разу машина зупиняється перед його власним будинком. Милдред доповіла щодо книг куди потрібно.

Втім, її донос ледве спізнився: подруги виявили більше моторності. За розпорядженням Витти Монтег власноручно віддає вогню й книги й будинок. Але потім Витти виявляє передавач, яким користувалися для зв’язку Фабер і Монтег. Щоб уберегти свого товариша від неприємностей, Монтег направляє шланг вогнемета на Витти.

Потім наступає черга двох інших пожежників. Із цього часу Монтег стає особливо небезпечним злочинцем Організоване суспільство повідомляє йому війну. Керуючись інструкціями Фабера, Монтег іде з міста й зустрічається із представниками дуже незвичайного співтовариства.

Виявляється, у країні давно вже існувало щось начебто духовної опозиції. Бачачи, як знищуються книги, деякі інтелектуали знайшли спосіб створення перешкоди на шляху сучасного варварства. Вони стали заучувати напам’ять добутку, перетворюючись у живі книги Хтось затвердив “Державу” Платона, хтось “Подорожі Гулливера” Свифта, в одному місті “живе” перший розділ “Уолдена” Генрі Девида Торо, в іншому – друга, і так по всій Америці.

Тисячі однодумців роблять своя справа й чекають, коли їхні дорогоцінні знання знову знадобляться суспільству. Можливо, вони дочекаються свого. Країна переживає чергове потрясіння, і над містом, що недавно покинув головний герой, виникають ворожі бомбардувальники. Вони скидають на нього свій смертоносний вантаж і перетворюють у руїни це чудо технологічної думки XX століття



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено роману 451° по фаренгейтові Бредбери Р

Categories: Скорочені твори

Links