Скорочено ПЛАНЕТНИК – БОРИС ХАРЧУК

Молодий агроном приїхав працювати в село Вербівці. Він став жити на квартирі Олени Булиги, старої бабусі, яка самотньо жила в цьому селі.

Теплими травневими вечорами Олена Булига зосереджено й помірковано оповідала мені легенду про Планетника, оповиту чарами давніх часів…

Це був малий хлопчик, який “прилетів з вирію казки на свій берег”. Дуже полюбляв він щось сіяти, ріс серед тварин і природи. Навесні вирішило маля посадити нарцис. Одного разу хлопець помітив, що нарцис розцвів у нього в долоні.

Мати доручила маленькому

герою пасти гусей. Одного дня пішов рясний дощ. Хвилюючись за квітку, хлопець прибіг до грядок, але запізнився. Нарцис від граду зламався. Від гніву став він проти хмари. І вона відступила.

Тільки і мужній малюк захворів. Мати понесла його до ворожки. Викочуючи яйцем хворобу, знахарка здивувалася.

– Краса безборонна і беззахисна у світі, а тобі її утверджувати… Іди… – сказала.

Навіть знахарка стала на коліна перед хлопцем. Мати не зрозуміла цього, але після цих відвідин син одужав.

Став хлопець чередником громадської худоби. І все в нього ладно виходить: “Корови напасені, телята і вівці

не губляться, їх не крадуть вовки “.

В його душі живуть всесвітні тривоги – великий страх, але ще більша цікавість і боязка, невтомима жадоба пізнання.

Дивуючись красою лісу й квітів, малий чередник вирішив залишити цю красу в серці. І тут з’явився дід Капуш – “той, що сидить у бузині й править світом”. Він розповів, що хлопець призначений йому в учні, буде “людським чередником” і повинен з’являтися по свисту. Спочатку зони шукали корінь пір року, потім вивчали зоряне небо.

“Народжений для краси, міг бачити її скільки завгодно й де завгодно”.

Наступної зустрічі Капуш навчав за зеленою книгою – землею. Він учив, що всі вийшли із зерна, людина й земля у тісному зв’язку, “найвища радість людини – орати й сіяти”.

Ще дід розповів про добрих і злих духів: Лісовиків, Польовика, Водяника, русалок.

” Земля – найпривітніша людська домівка, – стверджував Капуш. Учив дід розрізняти зілля, любити й терпіти. Порадив сіяти цієї весни рано, а далі вчитися самому здогадуватися, бо один раз залишилося їм побачитися.

Люди сміялися над Планетником, коли той рано сіяв. Але в травні не було дощів. Хто пізно посіяв, у того нічого не виросло. Наступної весни, спостерігаючи за природою, юнак вирішив пізніше сіяти, ніж інші люди. І знов у нього все зазеленіло. Від заздрощів почали парубка звинувачувати у зв’язку з нечистою силою.

Влітку пішли дощі із градом і побили всі поля. Розлютився юнак. Раптом востаннє з’явився дід Капуш.

– Учись перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим.

Дід проказував, що юнак – людина.

“Кожна людина – з кореня добра і зла”. Він учив жити для самовдосконалення, прагнути краси, волі та єдності із природою.

– Шукай пізнання у трьох коренях – у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі.

У кінці зустрічі юнак зізнався, що хоче осідлати хмару – стати Планетником. Дід Капуш порадив спробувати.

Почалися випробування. Під час довгої спеки юнак піднявся на гору й викликав дощову хмару. І накликав-таки дощ. Хтось із людей підгледів і розповів, що він – Планетник. Хлопець почав лікувати людей і тварин, прищеплювати дерева. Люди повторювали за ним, коли завчасно сіяти. “Хліборобство – його святе ремесло”. Пішли врожайні роки.

Планетник мріяв осідлати хмару й вирішив зробити повітряну кулю. Купив льняне полотно, у печері пошив мішок, просмолив його.

Одного неврожайного року люди просили юнака викликати дощ. Він це зробив. Але люди почали звинувачувати його, що знається із нечистою силою.

Пан і піп вирішили його спалити.

Закували й посадили в холодну, “прив’язали до спини дві свічки”.

Мати впала на землю і раптом побачила нарцис.

І вона почула голос.

– Бери мене, сторожа поснула, перед тобою відчиняться двері холодної, йди і випусти сина.

Вночі з’явилося велике вогнище, задзвонили дзвони. Мати благословила Планетника у путь до хмар.

А люди шукали Планетника, але не знайшли.

Проблематика повісті-легенди “Планетник” дуже широка: боротьба сил добра і зла, гармонія людини і природи, моральний вибір людини, пошуки сенсу життя, шлях до самовдосконалення, пізнання краси природи й почуттів.

Твір вчить поважати хліборобську працю, шукати істину у своїй душі, жити в гармонії із людьми й природою. Автор стверджує, що найвища цінність у світі – Людина.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено ПЛАНЕТНИК – БОРИС ХАРЧУК