Скорочено “Осінь патріарха” Гарсия

Патріарх – центральний персонаж роману, що представляє собою узагальнений образ латиноамериканського диктатора. Позбавлений конкретних чорт, максимально узагальнений образ П. виявляється втіленням самої ідеї влади, її магічного впливу на людську свідомість. Реальні характеристики президента зведені до мінімуму: народився він, очевидно, у першій половині XIX в., його матір, бідну птахівницю, кличуть Бендисьон Альварадо, ім’я його – Са-Кариас (що не цілком вірогідно), президентом його зробили англійські моряки, дата смерті точно невідома. Оповідання про П. складається з безлічі легенд, історій, пліток, баєчок про різні події, нібито або дійсно відбувалися в його житті. ПРО П. ніщо не відомо доподлинно, тому що будь-які відомості про нього негайно викликають у пам’яті оповідача протилежні спогади, і, таким чином, кожний епізод з життя диктатора (оповідання про його двійника й фіктивну смерть, про безмовну любов до зірки карнавалу Мануэле Санчес, про законну дружину П. Летисии Назарено і її сині, розірваних собаками, про матір президента Бендисьон Альварадо, її смерті й канонізації й ін.) здобуває якусь амбивалентность, чи будучи те правдою, чи те вимислом, чи те історичним фактом, чи те легендою

Поступово фігура П. усе більше й більше мифологизируется, втрачаючи конкретні обриси – фізіологічні, просторові, тимчасові – і знаходячи статус вічного й непорушного. Роман Маркеса розповідає нам міф про володаря, але міф не як даність, а як живий процес мифотворчества. Роман “Осінь патріарха” – це оповідання про створення міфу, про властивого народу здатності надавати форму міфу всьому, що недоступно раціональному осмисленню й аналізу. “Ми”, що розповідає про диктатора, – це ціле, що складається з різних голосів, поглядів, варіантів інтерпретації тої або іншої події, перебільшень, перекручувань, фантазій. Саме це “ми” робить фігуру президента такий, який вона з’являється зі сторінок роману, перетворюючи якоїсь людини в міфічного патріарха

У романі Маркеса показаний весь механізм процесу створення міфу: перед читачем проходить спочатку черги розрізнених подій, уривчастих відомостей, які поступово починають оформлятися в картину миру, у центрі якої коштує напівбог (у країні офіційно оголошено, що Бендисьон Альварадо народила сина непорочним зачаттям), напівлюдина. Як і покладено міфологічному героєві, він легко переборює границю життя й смерті, які стають для нього тотожними станами, тому що він чи завжди те вмер, чи то живий; його причетність двом мирам підкреслена постійно мінливим (у сприйнятті оповідача) виглядом П., він те здається витонченим лицарем, те твариною чудовиськом, у якого величезні слонячі ноги й ступні з яструбиними пазурами, хребет і немиготливі очі ігуани; він – причина всього, що відбувається у світі (наприклад, навчальний постріл з важкої гаубиці був сприйнятий народом як “причина грізного катаклізму, тому що слідом за пострілом почалася жахлива бура”)

Скорочено “Осінь патріарха” Гарсия