Скорочено оповідання Крихта Цахес по прозванню Циннобер Гофмана е
У маленькій державі, де правил князь Деметрий, кожному жителеві надавалася повна воля в його починаннях. А феї й маги над усе ставлять волю, так що при Деметрии безліч фей із чарівної країни Джиннистан переселилося в благословенне маленьке князівство. Однак після смертидеметрия його спадкоємець Пафнутій задумав увести у своїй батьківщині освіта. Подання про освіту були в нього самі радикальні: будь-яку магію варто скасувати, феї зайняті небезпечним чаклунством, а найперша турбота правителя – розводити картоплю, саджати акації, вирубувати
У карлика огидна стареча мордочка, ніжки-прутики й павукові ручки. Пошкодувавши злісного виродка, фея довго розчісувала його поплутані
Ліза й рада була позбутися від тягаря, не розуміючи толком, чим її виродок міг сподобатися людям. Тим часом у Керепесском університеті вчиться молодий поет Бальтазар, меланхоличний студент, закоханий у дочку свого професора Моша Терпина – веселу й чарівну Кандиду. Мош Терпин одержимо древнегерманским духом, як він його розуміє: ваговитість у сполученні з вульгарністю, ще більш нестерпної, чим містичний романтизм Бальтазара. Бальтазар ударяється в усі романтичні дивацтва, настільки властиві поетам: зітхає, бродить на самоті, уникає студентських гулянок; Кандида ж – втілене життя й веселість, і їй, з її юним кокетством і здоровим апетитом, досить приємний і забавний студент-поклонник Тим часом у зворушливий університетський заповідник, де типові бурші, типові просвітителі, типові романтики й типові патріоти персоніфікують хвороби германського духу, вторгається нова особа: крихта Цахес, наділений чарівним дарунком залучати до себе людей. Затесавшись у будинок Моша Терпина, він зовсім зачаровує і його й Кандиду.
Тепер його кличуть Циннобер. Коштує комусь у його присутності прочитати вірші або дотепно виразитися – всі відразу переконані, що це заслуга Циннобера; коштує йому мерзотно занявкати або спіткнутися – винний неодмінно виявляється хтось із інших гостей Усі піднесені добірністю й спритністю Циннобера, і лише два студенти – Бальтазар і його друг Фабиан – бачать все каліцтво й злість карлика. Меж тим йому вдається зайняти місце експедитора в міністерстві закордонних справ, а там і таємного радника по особливих справах – і все це обманом, тому що Циннобер умудрявся привласнювати собі заслуги достойнейших. Трапилося так, що у своїй кришталевій кареті з фазаном на козлах і золотим жуком на зап’ятах місто відвідав доктор Про-Спер Альпанус – маг, що мандрує інкогніто. Бальтазар відразу визнав у ньому мага Фабиан же, зіпсований освітою, спочатку сумнівався; однак Альпанус довів свою могутність, показавши друзям Циннобера в магічному дзеркалі.
З’ясувалося, що карлик – не чарівник і не гном, а звичайний виродок, якому допомагає якась таємна сила. Цю таємну силу Альпанус виявив без праці, і фея Розабельверде поспішила нанести йому візит. Маг повідомив фею, що склав гороскоп на карлика й що Цахес-Циннобер може найближчим часом погубити не тільки Бальтазара й Кандиду, але й все князівство, де він зробився своєю людиною при дворі. Фея примушена погодитися й відмовити Цахесу у своєму заступництві – тим більше що чарівний гребінь, яким вона розчісували його кучері, Альпанус не без наміру зламав.
У тім-раз у раз, що після цих розчісувань у голові в карлика з’являлися три огнистих волоски. Вони наділяли його чаклунською силою: всі чужі заслуги приписувалися йому, всі його пороки – іншим, і лише деякі бачили правду Волоски належало вирвати й негайно спалити – і Бальтазар із друзями встиг зробити це, коли Мош Терпин уже влаштовував заручини Циннобера з Кандидой. Грім гримнув; усі побачили карлика таким, який він був. Їм грали, як м’ячем, його пинали ногами, його викинули з будинку, – у дикій злості й жаху біг він у свій розкішний палац, що подарував йому князь, але сум’яття в народі росло неостановимо. Усі почули про перетворення міністра.
Нещасний карлик умер, застрягши в глечику, де намагався сховатися, і у вигляді останнього благодіяння фея повернула йому після смерті вигляд красавчика. Не забула вона й мати нещасного, стару селянку Лізу: на городі в Лізи виріс такої дивовижний і солодкий лук, що її зробили особистою постачальницею освіченого двору. А Бальтазар з Кандидой зажили щасливо, як і належало жити поетові із красунею, яких при самому початку життя благословив маг Проспер Альпанус.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)