Скорочено драми Шиллера “Вільгельм Телль”. Дія IV і остання

Ява 1, Східний берег Фірвальдштетського озера. Навколо височать скелі. На озері розгулялася негода. На березі рибалка і Кунц обговорюють жахливе покарання Телля ландфохтом Геслером. Селяни втрачають надію на перемогу. Хлопчик бачить, човен. Здогадується, що це човен Геслера, в якому знаходиться ув’язнений Телль. Усі передбачають загибель човна. Але несподівано з’являється Телль із самострілом і розповідає про своє чудове визволення. Під страхом смерті Геслер звернувся по допомогу до Телля, а той, звільнившись від пут, зумів спрямувати

човна на скелі й зіскочити на берег.

Ява 2. Замок Аттінгаузена. Барон помирає. Пред ним навколішках стоїть син Телля Вальтер, поряд – Вальтер Фюрст, Штауффахер, Мельхталь, Баумгартен. Приходить дружина Телля Гедвіга. Вона кидається з криком до сина, обіймає його, звинувачує Телля в жорстокості. Селяни захищають Телля. Гедвіга й їм дорікає в безпорадності, у невмінні підтримати товариша. Просинається хворий барон, розплющує очі. Селяни повідомляють про намір повстати протни фохта, про те, що тепер Руденц на їхньому боці. Аттінгаузен щасливий від цієї звістки, пророкує перемогу своєму народові за умови об’єднання.

Помирає, тримаючи за руки Фюрста і Штауффахера. Руденц не застає свого дядька живим. Йому розповідають, що перед смертю той дізнався про шляхетну поведінку свого племінника, про його відданість рідній землі. Присутні оголошують Руденца своїм захисником. Руденц присягається на вірність своєму народові:

Вы будьте мне, я буду вам оплотом, Союзом нашим будемте сильны.

Руденц співчуває Теллю й повідомляє про ще один злочин Геслера – викрадення Берти. Селяни погоджуються допомогти Руденцу визволити його кохану.

Ява 3. Ущелина неподалік від Кюснахта. Навколо скелі. З’являється Телль. Він хоче покарати Геслера за всі його злодіяння. Телль сповідується перед собою. Подумки звертається до дітей своїх. Він усе життя займався мирною працею, а тепер замислив убивство на дорозі, бо зобов’язаний захистити невинних.

Ява 4. На дорозі весільна процесія. Вартовий Штюссі підходить до Телля й запрошує приєднатися до процесії. Телль відмовляється. З’являється подорожній і повідомляє, що фохт не проїжджатиме цим шляхом. На нього чекає не тільки Телль, але й жінка Армгарда з кількома дітьми. Телль зникає, а жінка залишається й невдовзі таки чує про наближення фохта. Армгарда кидається до Геслера з проханням звільнити з в’язниці її чоловіка. Геслер жене її від себе, але жінка налаштована войовниче. Вона ладна загинути, аби змусити фохта виконати її вимогу:

Дави меня с детьми… Пусть кованым копытом их тела Твой конь растопчет, не щади сирот! Ужаснее ты совершал злодейства… Розлючений Геслер кричить: Клянусь, что все пойдет теперь иначе: Я укрощу их дерзкое упорство, Я подавлю кичливый дух свободы!

У цей момент у нього влучає стріла, пущена Теллем. Фохт падає з коня й помирає, здогадуючись, хто той стрілець. З’являється Телль:

Узнал стрелка, другого не ищи! Свобода – хижинам и мир – невинным! Не страшен ты теперь моей отчизне! Штюссі, звертаючись до охоронця Геслера, промовляє: Господству вашему конец. Убит Тиран страны. Мы больше не потерпим Насилья над собой. Свободны мы.

Д V Ява 1. Майдан в Альторфі, де будується фортеця з в’язницею. Селяни починають руйнувати недобудовану фортецю, дізнавшись про останні новини. Мельхталь приніс звістку про порятунок Берти й про те, що він пощадив ката свого батька, проявивши милосердя. Дістається від селян капелюху – символу насилля: його шматують. Разом з тим повстанці розуміють, що імператор помститься за смерть фохта, тому оголошують вічним свій союз і висловлюють готовність до боротьби. Штауффахер приносить новину про смерть імператора, що підступно був убитий своїм племінникомспадкоємцем. Смерть імператора не викликає особливого співчуття: “Вот как пришлось владыке умереть, // Что жадно всем стремился завладеть!”.

Стало відомо також і про те, що вбивці імператора розбіглися й переховуються. Наступник імператора потребує підтримки й обіцяє захист швейцарцям від Австрії. Селяни зачитують лист від вдови імператора королеви Єлизавети, де йдеться про винагороди за голови вбивць. Селяни не виявляють особливого бажання шукати втікачів, пам’ятаючи, що покійний імператор нічого доброго для них не зробив (“Посей любовь – пожнешь участья слезы”). Телля серед селян немає.

Ява 2. Будинок Телля. Гедвіга з дітьми в очікуванні чоловіка. На порозі з’являється монах. Його вітають і подають води напитися. Дивує те, що подорожній не знає, де він знаходиться. Монах хапає дітей. Гедвіга жене його. З’являється Телль. Усі радіють поверненню батька, хоча дружина дорікає йому в тому, що він насмілився стріляти в свого сина. Телль звертає увагу на монаха і згодом впізнає в ньому Паріциду, вбивцю імператора. Обурюється тим, що гість насмілився нагадати йому про вбивство Геслера й порівняти цей акт справедливого покарання з убивством імператора.

О несчастный! И ты посмел корыстное убийство Приравнивать к отца самозащите? Ты разве сына голову спасал? Ты встал за святость очага? И близких Ты оградил от страшного конца?.. Я чистые подъемлю к небу руки, Тебя, твое злодейство проклиная… Я за святую отомстил природу, А ты попрал ее… тут связи нет: Злодейство и – святейших прав защита!

Проте Телль виводить непроханого гостя з двору й указує шлях, яким би той дістався до безпечного місця.

Ява остання. Біля будинку Телля збираються щасливі селяни. Вони вітають свого героя. З’являються Руденц з Бертою. Руденц обнімає селян, Берта – Гедвігу. Руденц на радощах звільняє усіх кріпаків. (“Свобода! Свобода! Свобода!”). Т. П. Матюшкіна, кандидат педагогічних наук, доцент Чернігівського обласного інституту педагогічної освіти

Твір на тему: Короткий зміст драми Шиллера “Вільгельм Телль”. Дія IV і остання


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Скорочено драми Шиллера “Вільгельм Телль”. Дія IV і остання