Скорочено драми Шиллера “Вільгельм Телль”. Дія ІІ, Дія ІІІ

Ява 1. Замок барона Аттингаузена. 85річний барон і його племінник та спадкоємець Ульріх фон Руденц не можуть дійти згоди щодо доцільності дотримання давніх традицій, за якими господар з робітниками свята проводили за одним столом (“Одно вино – одно и сердце будет”). Руденц збирається відвідати замок Альторф, де на нього чекає кохана. Він прибічник австрійських Габсбургів могутніх володарів. Дядько звинувачує племінника в байдужості до свого народу, який стогне від тиранії. Руденц готовий перейти в табір Габсбургів (“И в лагерь их блестящий перейти”). Він не погоджується “быть со слугою равным // И с селянином заседать в суде”. До того ж кохана Руденца з ворожого табору. Аттингаузен застерігає його не добувати наречену Берту фон Брунек ціною зради батьківщини.

Манят за наши горы молодежь Чужой страны могучие соблазны… О злополучный час, когда чужое Проникло в безмятежные долины, Чтоб нравы тут невинные растлить!.. К нам новое врывается насильно, А старое, достойное, уходит.

Ява 2. Галявина, оточена високими скелями й лісом. Тут вночі збираються селяни – представники трьох кантонів: Мельхталь, Баумгартен, Вінкельрід та інші. Усі озброєні. Мельхталь розповідає про те, що злочини ландфохтів викликають усе більше обурення з боку селян. Історія його осліпленого батька поширилася серед людей і викликала співчуття до Мельхталя.

Селяни його переховували й висловлювали підтримку. (“И наш теперь народ душой и телом”). Згодом до Мельхталя і Баумгартена приєднуються Штауффахер, Редінг, Мауер, Гунн та інші. Селяни домовляються про повстання проти тиранії ландфохтів, планують захоплення двох фортець – Росберзької і Сарнен. Озброєні люди спускаються з факелами зі скель. Це Вальте Фюрст, священик Рьоссельман, вівчар Куоні, мисливець Берні, рибалка Руоді та інші. Телля поміж них немає. (“Пусть нас числом немного, сердце здесь // Всего народа, лучшие тут в сборе…” – Мельхталь). Селяни домовляються про спільні дії, згадують давню історію великого народу, який, за легендою, через голод змушений був покинути рідні місця. Саме його представники згодом заснували селища Швіц, Альторф, Урі…”и общность родовую не забыли”.

Штауффахер нагадує про давній добровільний вибір вільними народами свого захисника – імператора італійських і германських країн. Але тиранії васалів імператора не повинні терпіти (“Цель наша – свергнуть ненавистный гнет // И отстоять старинные права, // Завещанные предками”). Селяни домовляються діяти спільно, об’єднатися заради свободи, стати єдиним народом. Але повстання потребує ретельної підготовки, тому термін виступу перенесено. Селяни прагнуть мирного розв’язання конфлікту: вони змусять фохтів без кровопролиття покинути їхню країну. Найбільшу загрозу представляє Геслер, що оточив себе надійною охороною й, вірогідно, не здасться без бою. Баумгартен, нещодавно врятований Теллем, просить доручити йому цю небезпечну справу. Селяни дають урочисту клятву:

Скрепим мы клятвой новый наш союз: Да будем мы народом гражданбратьев, В грозе, в беде единым, нераздельным. Да будем мы свободными, как предки, И смерть пусть каждый рабству предпочтет.

Дія ІІІ Ява 1. Двір біля будинка Телля. Телль майструє як справжній тесля, його дружина Гедвіга займається хатньою роботою, діти – Вальтер і Вільгельм – бавляться маленьким самострілом. Гедвіга тривожиться за дітей, що забавляються зброєю, дорікає чоловікові в тому, що той намагається змалечку привчити їх до цього небезпечного знаряддя. Найголовніше для неї – сім’я, спокій. Телль заперечує: Покой мне чужд. Я не рожден был пастухом. Я должен За целью ускользающею гнаться. И лишь тогда мне наслажденье жизнь, Когда я каждый день брать должен с бою.

Дружину непокоїть і його небезпечне заняття – мисливство, пов’язане з щоденним ризиком для життя. На це Телль відповідає: “Рожденному в горах не страшны горы”. Телль зібрався в Альторф до тестя. Гедвіга тривожиться за нього. Вона відчуває, що чоловік замислив небезпечне. До того ж прочула про змову селян на Рютлі проти фохтів. Дружина застерігає чоловіка від небажаної зустрічі з Геслером, який, за чутками, перебуває в Альторфі. Закликає Телля зачекати з відвідинами. Чоловік не погоджується, вважає, що Геслер не наважиться його займати. Пригадує випадок, коли одного разу в Шехенській ущелині виявив йому особливу пошану, хоча й налякав Геслера своєю несподіваною появою в безлюдному місці. Бере з собою Вальтера. Дружина попереджає про підступність Геслера.

Ява 2. Лісові хащі, водоспади. Тут під час полювання усамітнюються Берта і Руденц. Молоді люди освідчуються в коханні. Руденц дізнається про волелюбність і патріотизм Берти. Вона хоче переконатися в його вірності своєму народові. Руденц швидко погоджується з коханою, засвідчує свої патріотичні почуття до рідного краю. Він ніби прозріває, зачарований її словами: И вижу я тебя в расцвете сил, И первый ты средь равных и свободных; Любовь народную ты заслужил Величием деяний благородных.

Ява 3. Луг біля Альторфа. На дереві висить капелюх. Біля нього вартові Фрісгард і Льойтхольд. Вони невдоволені службою. Люди обминають це місце. Льойтхольд вважає ганьбою для себе і для інших вклонятися капелюху. Фрісгард з ним не погоджується (“Подумаешь, перед пустою шляпой! // Ты ж кланяешься голове пустой”). Телль з сином Вальтером проходить повз дерево з капелюхом, не вклонившись. Він зайнятий розмовою з сином про краї, де немає гір. Але зауважує, що люди, які на тій благословенній землі працюють, не користуються її дарами (“Там вся земля – у короля и церкви”). Телля затримує варта, погрожує арештом і розправою за прояв зневаги до капелюха фохта. Люди, які стали свідками цієї сцени, обурені несправедливістю звинувачення. Серед них і священик, і тесть Телля Вальтер Фюрст, і Мельхталь. З’являється Геслер. Він зі свитою їде з полювання. З ним – Руденс, Берта, озброєна охорона. Вартові доповідають Геслеру про “злочин” Телля. Ландфохт наказує Теллю стріляти в яблуко на відстані ста кроків, яблуко треба збити з голови Вальтера, сина Телля:

… С головы У сына яблоко сшиби стрелой… Но мой совет: получше целься, Телль, И первой же стрелою попади; А промахнулся – с жизнью распростишься.

Усіх присутніх обурює наказ. Тесть Телля пропонує Геслеру все своє майно, аби той пощадив зятя і його дитину. Берта встає на захист Телля. Селяни, що дали слово завчасно не повставати проти Геслера, ледве стримують свій гнів, але в них немає зброї. Хлопець поводить себе сміливо, іде до дерева й закликає батька показати усім, який він стрілець. Наперед виступає Руденц, для якого нестерпною стає поведінка Геслера. Він звинувачує ландфохта в жорстокості. Берта намагається зупинити Руденца, бо вважає, що патріотичні заклики ще більше роздратують Геслера. Руденц у запалі зізнається: Я свой народ покинул, от родных Отрекся. И естественные узы Я разорвал, чтоб только к вам примкнуть… Я думал благу общему помочь, Монарха власть в моей стране усилив… Теперь повязка з глаз моих упала, И в ужасе над бездной я стою. Я верил вам и был обманут вами. Вы сердце честное опутали… И я С благою целью мой народ губил.

Тим часом Телль стріляє й влучає в яблуко на голові сина. Той підбігає до батька неушкоджений. Але Геслера це не задовольняє. Він хоче дізнатися, чому Телль для пострілу витяг дві стріли. Телль сміливо відповів, що в разі промаху друга б стріла влучила б в серце Геслера. Розгніваний ландфохт наказує везти Телля до в’язниці. Т. П. Матюшкіна, кандидат педагогічних наук, доцент Чернігівського обласного інституту педагогічної освіти

Твір на тему: Короткий зміст драми Шиллера “Вільгельм Телль”. Дія ІІ, Дія ІІІ


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Скорочено драми Шиллера “Вільгельм Телль”. Дія ІІ, Дія ІІІ

Categories: Твори з української літератури

Links