Скорочено ДО МОРЯ


ОЛЕКСАНДР ПУШКІН

ДО МОРЯ

Прощай, стихіє в вольній силі!

Останній раз тепер мені

Ти котиш півпрозорі хвилі,

Красою сяєш в далині.

Мов друга журні нарікання,

Мов клич його в прощальний час,

Твій дружній шум серед світання

Почув я тут в останній раз.

Душі моєї світла мріє!

Як часто берегом твоїм

Я тут ходив, носив надії

У серці тихім і сумнім.

Як я любив твої припливи,

Глухий твій шум, безодні глас,

І тишину в вечірній час,

І хвиль свавільних переливи!

Покірний парус на човні

Пливе, незайманий тобою,

У тихі ночі, в світлі дні.

Та враз ти зводишся з прибою,

І кораблі лежать на дні.

Хотів навіки я лишити

Докучні, сірі береги,

З тобою дихати і жити,

І на хребтах твоїх носити

Жар поетичної снаги.

Ти ждало, кликало… Надію

Несла в журбі душа моя;

Хоч я любив тебе, як мрію,

Та на землі лишився я…

Навіщо жаль? Куди б я нині

Не йшов у ці тривожні дні,

Одне ім’я в твоїй пустині

На душу проситься мені.

На скелі є гробниця в славі,

Де взяв його холодний сон:

Там спогадання величаві,

Як загасав Наполеон.

Спочив у муці він шаленій.

І вслід за ним, як бурі шум,

Від нас відходить інший геній,

Володар інший наших дум.

Його оплакала свобода,

Віддав він світу свій вінець.

Шуми, клекоче хай негода:

Він був, о море,


твій співець!

Твій образ вольний і широкий

Кипів у нім, як дух борні,

Він був, як ти, хмурний, глибокий,

Страшний в своїй самотині.

І світ спустів… Мене-бо всує

Куди б не виніс океан,-

Одна судьба в людей існує,-

Бо де добро – то там вартує

Чи то освіта, чи тиран.

Прощай же, море! Не забуду

Твою красу, твої дари,

І довго, довго чути буду

Твій шум у тихі вечори.

В ліси, в поля, в піски сипучі,

Тобою повний, понесу

Твої затоки й сині кручі,

І сонце, й тінь, і хвиль красу.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено ДО МОРЯ

Categories: Скорочені твори

Links