Скорочено “Чари ночі” Олеся


Смiються, плачуть солов’ї I б’ють пiснями в груди: Цiлуй, цiлуй, цiлуй її, – Знов молодiсть не буде!

Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна iде назустрiч вам. Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свiй сум, думки i горе – I струмiнь власної душi Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмiлiй, впивайся I серед мрiй i забуття В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить В палких обiймах ночi, Лист квiтцi рвiйно шелестить, Травi струмок воркоче.

Вiдбились зорi у водi, Летять до хмар тумани. Тут ллються пахощi густi. Там гнуться верби п’янi.

Як iскра ще в тобi горить I згаснути не велiла, – Гори! Життя – єдина мить, Для смертi ж – вiчнiсть цiла.

Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь свiт спiває? Налагодь струни золотi: Бенкет весна справляє.

I смiло йди пiд дзвiн чарок З вогнем, з пiснями в гостi На свято радiсне квiток. Кохання, снiв i млостi.

Загине все без вороття: Що вiзьме час, що люде. Погасне в серцi багаття, I захолонуть груди.

I схочеш ти вернуть собi, Як Фауст, днi минулi. Та знай: над нас – боги скупi. Над нас – глухi й нечулi.

Смiються, плачуть солов’ї I б’ють пiснями в груди: Цiлуй, цiлуй, цiлуй її: Знов молодiсть не буде!

Коментар Чари ночi – фiлософська поезiя, в якiй поет закликає цiнувати кожну мить короткочасного життя. Треба подивитися на природу, чари весни, на солов’їв – i кохати,


мрiяти, вiддавати свою любов, тепло душi iншим, поки є час i можливiсть. Вiрш став прекрасним романсом, гiмном життю й любовi.

О слово рiдне! Орле скутий Чужинцям кинуте на смiх! Спiвочий грiм батькiв моїх, Дiтьми безпам’ятно забутий

О слово рiдне! Шум дерев!

Музика зiр блакитнооких. Шовковий спiв степiв широких, Днiпра мiж ними левiй рев.

О слово! будь мечем моїм! Нi, сонцем стань! вгорi спинися, Осяй мiй край i розлетися Дощами судними над ним.

Коментар Проблему збереження рiдної мови висвiтлювало багато українських письменникiв. О. Олесь назвав нашу мову орлом скутим. бо вона багата й могутня, але зв’язана постiйними утисками, заборонами, не збережена батьками й забута дiтьми. Поет прагне, щоб слово стало його мечем, але потiм виправляє себе – нi, краще сонцем, щоб осявати шлях народовi, спрямовувати його.

З журбою радiсть обнялась



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Чари ночі” Олеся

Categories: Скорочені твори

Links