Символіка образу собору у романі О. Гончара

І. Висока оцінка роману О. Гончара “Собор” літературною критикою 80-х років XX ст. (домінує світло і чистота, висока мораль і духовність).

ІІ. Символічність образу собору у романі.

1. Особливість стилю Гончара у романі (за визначенням самого письменника – “поетичний реалізм”, коли “в землю – корінь, віти – в небеса”; звідси романтична манера письма, символічність багатьох образів).

2. Собор в житті героїв роману – Миколи Баглая й Єльки (для Миколи собор – таємниця, яку не можна пізнати; для Єльки – блакитні

планети дитинства).

3. Боротьба за собор (не боротьба за людські душі, вона вимагає від людей виявити свою сутність; байдужість до долі собору тих, хто перетворив його на склад, або мріє відкрити там кафе чи базар – це зубожіння душ людей; вони “не мають соборів в душі”, висока моральність дій тих, хто здатен відстояти свою святиню, зокрема Миколи Баглая, образ якого наприкінці роману набуває біблійної масштабності).

4. Символічний зміст образу собору (собор – витвір “козацького зодчества”, занедбаний у радянські часи; зараз він під наглядом реставраторів, його треба не тільки зберегти, але

й відновити; чи вдасться це зробити? Собор символізує неперевершену красу національного мистецтва, силу гармонії і довершеність, в ньому – історична пам’ять народу; боротьба за його збереження – це боротьба за збереження чистоти людських душ).

“Бережіть собори своїх душ” (актуальність проблем, окреслених автором роману, в наші дні; ці проблеми не вирішені ще й сьогодні).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Символіка образу собору у романі О. Гончара