Сімейно-побутові пісні про любов, про сімейне життя, про трагічні сімейні обставини


Ідейно-тематичний зміст родинно-побутового циклу пісень надзвичайно різноманітно. Вони охоплювали найважливіші події і явища з родинної (сімейної) життя селян, з винятковою повнотою відображали їхню психологію, погляди, мораль. У них немає чітко виражених “трудових сюжетів”, оповідань про важку роботу, але зображення подій ведеться на тлі трудового життя, що надає їм життєвою правдивості. Найбільшу частину українських побутових пісень представляють пісні про любов, у яких оспівана багатогранність людського життя, розкритий мир людських переживань. Пісні про любов відбили високі моральні якості трудової молоді. Щирість, довіра, взаємоповага, радість любові, гіркота змушеної розлуки, туга за улюбленим, зрада – от основні мотиви, які проймають ці пісні. Головними персонажами пісень про любов є юнак і дівчина, а характер відносин між ними, їхні почуття й переживання визначили зміст добутків.

Від імені цих героїв і складалися пісні. Найбільше повно й поетично в піснях зображена дівчина, її щаслива й нещаслива любов. Образ її виникає з поетично ніжних характеристик: вона “червона”, “серденько”, “вірна”, “чорнобрива”, у неї “брови, як ниточка”, “личко, як яблучко”. Аналогічно зображені й хлопці. Вірність у любові була найвищим ідеалом у відносинах молоді, мірилом чеснот, які народ ставив вище золота й срібла,


вище багатства: “Не треба мені золота, – я й сам придбаю, А треба дівчину, що я люблю”. Характерною рисою пісень про любов є їхній драматизм. Він найчастіше визначався суспільними умовами – неможливістю одружитися через майнову нерівність. Заможні батьки не дозволяли своїй дочці йти за вбогого, син багатіїв не міг одружитися з бідної. “Коли б же ти, девчоночка, Трошки багата, Я б взяв тебе за рученьку, Повів до батеньке”. Причиною розлуки могли бути й підступні наклепу лихих людей: негарних сусідів або подружок. У пісні “Ой зійди, зійди, ясний місяць” дівчина на прохання коханого вийти на побачення відповідає:

Ой хотіла б же я до тебе вийти З тобою поговорити И судять, гудять ворожьи люди, Хочуть же нас розвести

Часто розводилися пари й через підступність суперниць. Закохані наполегливо борються за своє щастя, прагнуть перебороти всі перешкоди. Дівчина в пісні “Половина саду цвіте” висловлює тривогу із приводу можливої розлуки, а улюблений відповідає їй:

Тече ріка невелика, Перестрибну-Перескочу, Таки візьму чорняву, Тому що я неї хочу

У піснях про любов хоронителями морально-етичних норм поводження молоді найчастіше виступає мати. Вона застерігає дочку від помилок, не пускає до козаку-гуляки, а сина до дівчин, які вміють зачаровувати. Серед пісень про любов часто натрапляємо на такі, у яких розповідається про приворот дівчиною юнака, щоб розташувати до себе або наслати на суперниць усякі нещастя. Про високу поетичність добутків цього циклу свідчить пісня “Ой не ходи, Григорій, та й на вечірницю”. Пісні про любов досягли вищого ступеня поетичності й ліричності. Значною мірою цьому сприяли такі художні засоби, як епітети, психологічний паралелізм, які надавали образу певний відтінок або емоційне посилення.

Пісні про сімейне життя досить різноманітні по тематиці. Найбільше уваги в них приділялося розкриттю взаємин між чоловіком і жінкою й відносин з іншими членами сім’ї. Важкі умови життя замужньої жінки визначалися насамперед тим, що неї видавали заміж силоміць за нелюбимого, у чужу сім’ю. Батьків чоловіка здебільшого цікавили не щастя молодого подружжя, а працьовита невістка. Їй доводилося робити майже всю домашню роботу: вона готовила їжу, стирала на всю сім’ю, доглядала за дітьми. Потрапивши в чужу сім’ю, дівчина відразу ж відчувала всю повноту влади над нею свекрухи й свекра, повинна була коритися їм у всім.

Мати чоловіка не тільки примушує молоду жінку важко працювати, а й ставить у їй у докір всі недоліки, кривдить, змушує сина нізащо бити свою дружину. Син здебільшого виконує накази матері, але в деяких піснях показано, що він виступає проти її волі, заступається за дружину, тому що вона слухняна, “уміє все робити: “і помиє, і помаже”. Помітно, що в українських піснях кривдником рідко виступає свекор. Здебільшого в піснях показана молода жінка, що кориться свекрухи, мовчачи переносить її наругу. Але є й пісні, де звучить протест, показаний рішучий опір невістки.

Але особливо важкої була доля жінки із чоловіком-п’яницею. Пияцтво було особливо згубним для бідних селян. Воно приводило до остаточного руйнування сім’ї. Молода жінка, віддана за нелюбого або п’яницю, осліплена горем, сама тягнеться до корчми. Сімейний деспотизм щодо невістки був дуже сильним, і гарна здорова молодиця за два-три роки перетворювалася в стару хвору жінку. У піснях відбилася тема видачі дівчини за старого, але богатого. Чоловік їй ненависний, багатство немило. Тільки одруження з милим може принести щастя – такий лейтмотив багатьох пісень. Доля матері, особливо матері-удови, є однієї з найпоширеніших тем у сімейно-побутових піснях.

У них проникливо, з більшим почуттям до вдови зображувалися її життєві труднощі. Комусь зорати ниву, посіяти, зібрати хліб, нема чим годувати маленьких дітей. Комусь допомогти вдові в лиху, комусь рада дати. Вона йде на могилу матері, де начебто чує невтішні матусині слова. Отже, у сімейно-побутових піснях народ оспівує головним чином сімейне життя – радості й суму, надії й розчарування, взаємини жінки й чоловіка, дівчини й хлопця й т. п. Протягом багатьох століть пісня правдиво розповідає про долю українського трудового народу.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Сімейно-побутові пісні про любов, про сімейне життя, про трагічні сімейні обставини

Categories: Нові твори

Links