Сім’я капітана Миронова (по повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”)

Потрапивши на службу в Білогірську міцність, Петро Гринев знайомиться з її мешканцями – сім’єю коменданта капітана Івана Кузьмича Миронова й всіма іншими, хто живе в “богоспасаемой міцності”. Сім’я Миронових невелика: сам комендант, його дружина Василиса Єгорівна й дочка Марья Іванівна. Побут сім’ї налагоджений, моральні підвалини в ній міцні. Комендант комічний і простодушний, і дружина тримає його під каблуком. Навряд чи ні всім у міцності заправляє Василиса Єгорівна, стругаючи, грунтовна, хитромудра, що зуміла спритно вивідати

в Івана Ігнатійовича таємницю про Пугачевском повстання. Їхня дочка – Марья Іванівна, “дівчина років осьмнадцати, круглолиця, рум’яна, зі світло-русявими волоссями, гладко зачесаними за вуха”, “розсудлива й чутлива”. Сім’я коменданта із привітністю приймає “панське дитя” Петрушу Гринева, що стало згодом коханим і рятівником їхньої осиротілої дочки.

Наближення небезпеки – заколотного війська під предводительством Пугачова, змушує героїв повісті розкритися з нової сторони. Василиса Єгорівна не погоджується залишити чоловіка й сховатися за кам’яними стінами Оренбурга.

Розуміючи марність своїх дій, Іван Кузьмич все-таки не здається переможцям, а отстреливается з гармати, намагається підняти своїх “солдатушек”, нанести хоч який-небудь удар по ворогу. Минаючи кров’ю, він відмовляється визнати царем злодія й самозванця й з достоїнством приймає смерть. Бідна Василиса Єгорівна теж гине, перед смертю назвавши Пугачова “випадним каторжником”. Поняття честі й боргу в подружжя Миронових вище всього, на таких людей завжди можна покластися. “Стародавні люди”, патріархальні, чисті, заслуговують поваги й преклоніння.

Зовні слабка й соромлива Маша не раз проявляє силу духу й стійкість: вона відмовляє Швабрину, хоча він і “гарного прізвища “, а пізніше зберігає вірність улюбленому Петруше, не піддаючись домаганнями й погрозам Швабрина. Її не лякає можлива смерть. Машина любов чиста й глибока. І коли її коханої людини заарештували, вона, проста провінційна дівчина, доходить до самої імператриці, щоб урятувати Петрушу, до кінця відстоює свою любов. Це її принципи, ними вона ніколи не поступиться. Слабість і сором’язливість обертаються силою й жертовністю, головним достоїнством натури російських жінок.

Сім’я капітана Миронова – приклад того, що честь і борг дійсно можуть стати наріжним каменем людського життя, що життя по честі й боргу – подвиг


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Сім’я капітана Миронова (по повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”)