Є у одному глухому куті Шотландії безлюдне пустище - поросший вересом торфовище. Говорять, начебто у старожитні часи там блукав якийсь лицар з миру ельфів і парфумів. Люди бачили його рідко, приблизно раз у сім років, але у всій окрузі його боялися. Адже бували випадки, що наважиться людина піти по цім пустищу й пропаде без звістки. Скільки б його не шукали, як би уважно

Давним-давно, коли на землі ще не перевелися велетні, у Тетертауне правил король, і був у нього син Айен. Якось раз королевич пішов на полювання. Раптом бачить - на дереві змія. Підкралася до ворона й ось-ось вкусить його. Айен схопив свою пращу, запустив

Року так у 1033 Шотландією правил добрий старий король Дункан. У нього було два сини — Малькольм і Дональбейн. У ту пору Шотландія страждала від набігів войовничих датчан. Датські воїни, висадившись на британському березі, трощили усе, що не потрапить під руку. Спалювали будинку й замки, навіть церкви, забирали награбоване, сідали знову на свої

Еластер і Джон — так кликали двох скрипалів, що жили у Стратспи. Бідняки з бідняків були ці двоє. До того не везло їм останнім часом, що розв'язали вони податися у Инвернесс. Та вже звичайно, у шлях вони відправилися пішки, а не у золоченій кареті. А по дорозі заходили у села й там відіграли: іноді за кілька пенсів, а траплялося, лише за вечерю

Розповідали, що усередині цієї Скелі сплять фении й що, якщо хто-небудь увійде туди й тричі подує у Дерев'яного Свистуна, який лежить поруч із Фіном, вони піднімуться живими й здоровішими, якими минулого колись. Коваль, який жив на острові, чуло це оповідання й розв'язало спробувати ввійти

Знаєте сільце, що ховається у тіні Ейлдонских пагорбів? Ось отут колись давним-давно, предавно жила одна славна людина по імені Томас Лермонт. Нічим особливим він не відрізнявся від своїх сусідів, хіба тільки чудо як добре відіграв на лютні. Так умів складати