Догадлива видра

Подивишся, так звірам і птахам начебто зовсім боляче й безтурботно живеться: немає серед них ні родовитих князьков, що володіють самими рясними й добутливими вгіддями, ні багатіїв, жадібних і хитр бідних родичей, що поневолюють вічно своїх, боргами й обманом. А Усе-таки і їм доводиться щорічно й викуп за себе виплачувати, і данина у строк приносити: птахам - своїм пір'ям, а звірам - вовною. Адже щовесни всі звірі-птаха линяють - скидають із себе теплі пухнаті шуби або своє зимове оперення. Ось цією одежинкою або прикрасами вони й платять албан - данина й повинність парфумам - хазяям землі й води. Живучі на суші звірі й птаха хазяям гір і тайги албан виплачують, що живуть у воді - хазяям рік і озер данину несуть... Зі звірів тільки одна видра ні гірському, ні водяному хазяїнові албан платити не бажає, хитро від нього увертивается. Вона адже поперемінно те на березі, то у воді живе. Та коли Хазяїн гори її запитає: "Де ти, звірюга, проживаєш?" - видра лукаво відповідає: "У воді живу!"А коли Хазяїн ріки допитує: "Де ти, красуня, живеш?" - вона у відповідь: "У тайзі, на горі житло моє!.."Коли Хазяїн гори сердито її до відповіді вимагає: "Кому ти, непокірлива, албан платиш?" - видра, посміюючись у вуса, говорить: "Хазяїнові ріки повинна платити!", а запитувачеві про той же Хазяїнові води зухвало відповідає: "Хазяїнові гори я повинна данину приносити!.."Так ні тому, ні іншому албана й не платить. Тому видра навесні й не линяє - гарної й пишної своєї шерстки не міняє...