Було це давним-давно, коли тайга й гірська луна, златорогий олень і пухнатий соболь не чули ще пострілів з рушниці, не знали брязкоту залізних капканів...

Стріли й лук, дерев'яне сільце - шергей - ось і всі, із чим мисливець ішов на звіра й птаха.

У тайзі, на березі бистроструйного Мрас-Су, жили троє братів-мисливців - шор-анчи. Видобуток двох братів

Давним-давно це було. На світі самотній юнак жив і ім'я таке носив - Чагис. Одного разу неподалік від його стійбища троє рибалок на озері рибу ловили, усі троє одну лише щуку піймали. Чагис поруч вівцю пас. Юнакові Чагису три рибалки щуку принесли. Говорять

Подивишся, так звірам і птахам начебто зовсім боляче й безтурботно живеться: немає серед них ні родовитих князьков, що володіють самими рясними й добутливими вгіддями, ні багатіїв, жадібних і хитр бідних родичей, що поневолюють вічно своїх, боргами й обманом. А Усе-таки і їм доводиться щорічно й викуп за себе виплачувати, і данина у строк приносити: птахам - своїм

У колишні, давні часи на землі богатир жив, кликали його Кан-Ергек, що їздить на біло-сивому коні. Одного разу Кан-Ергек на своєму біло-сивому скакунові, з дев'ятьма своїми мисливськими собаками, за могутнім вет-висторогим лосем погнався. У погоні три рази всю землю обскакав, наздоганяти лося став, з лука прицілюватися у нього

Було це, коли добрий Ульгень гори й ріки, дерева й трави створив, людьми, звірами, птахами, рибами землю й воду населив. Птахам у їхніх гніздах тепло й затишне жилося: пір'ям і пухом вони були одягнені. Звірам у барлогах і норах теж привільно було: їх вовна густа від холоду вкривала.

Давно-давно це було. Одного разу восени, коли листи з дерев облетіли, трава від інею зав'янула, усе птаха тайги на збори злетілися, щоб обговорити й призначити один для всіх строк, коли треба летіти у теплі краї, на чужі землі. Усі пернаті на збори з'явилися, на всіх пташиних голосах і мовах між собою переговорили, домовилися. Тільки глухаря

Давно-давно жив у густій тайзі старий мисливець по імені Абишка, житлом йому був курінь із молодих дерев. Зі старою дружиною своєї жив анчи Абишка бездітне й самотньо. Усе століття свій проживши у тайзі, вони жодного разу людей не бачили, не знали, що крім них ще на світі багато людей живе. Анчи Абишка у підніжжя Чорної гори полював: сорок шергеев 2 мав на звірів,

Задовго до наших днів жили у тайзі три брати-анчи, на звірів і птахів у одних угіддях полювали, у одній ріці рибу ловили. Одного разу у старшого брата син народився, дали йому ім'я Неккер. Коли хлопчикові здійснився рік, молодший із братів розв'язав племінникові подарунок "на зубок"