Шляхи духовних шукань улюблених героїв Л. Н. Толстого (По романі “Війна й мир”)
1. Л. Н. Толстой – творець добутку загальнонаціонального масштабу. 2. На шляху до Істини (Андрій Болконский, Пьер Безухов). 3. Життя в єднанні зі своїм народом. Роман Л. Н. Толстого “Війна й мир” – добуток історичного масштабу, що показує нам широку панораму життя російського суспільства першої третини XIX століття. У цьому грандіозному добутку описане життя націй на переломному етапі истори ческого розвитку через окремих, кращих її представників. Письменник у подіях 1812 року шукав ключ до розуміння явищ сучасної йому життя.
У ході роботи
Світське суспільство йому набридло, салонні розмови його обтяжують. Стосовно дружини він випробовує роздратування Внутрішня суть конфлікту стає очевидна з бесіди Андрія Болконского з Пьером Безуховим. Навколишня дійсність не дає можливості князеві виявити себе. Він жадає особистої слави, він хоче зробити подвиг.
І його кумиром, як і Пьера є Наполеон, що скорив полмира. Початок воєнних дій проти наполеонівської армії виявляється досить вагомим приводом для від’їзду з будинку. Дуже незабаром ідеали князя Андрія здійсняться. Під час бою під Аустерлицем він підхопить прапор з рук убитого солдата й підніме полк в атаку, але сам буде важко поранений. Л. Н. Толстой перевіряє істинність переконань свого героя, ставлячи його на грань життя й смерті.
І ми бачимо, що егоїстичні помисли Болконского не витримують цього випробування. Перед особою смерті все наносне, нещире пропадає, залишається лише подив перед мудрістю й красою природи, що втілилася у високому й недосяжному небі Аустерлица. Враження підсилюється появою Наполеона, що задоволений перемогою, якого не бентежать купи мертвих тел.
Побувавши в полоні, випробувавши безліч страждань, Андрій Болконский розуміє, що повинен жити заради своєї сім’ї, в ім’я боргу Але сімейне щастя зруйноване – княгиня Ліза вмирає під час пологів. І тільки зустріч із Пьером Безуховим на переправі дає надію Болконскому на духовне відродження в майбутньому. Ідеали Пьера Безухова теж перетерпіли зміни. Спочатку, не розуміючого свого щирого призначення, Пьер витрачає себе на гульби й пиятики За ним тягнеться низка скандалів і неприємностей. Він хоче, визнання в суспільстві, схвалення навколишніх, і дуже незабаром його таємні помисли збудуться.
Напрочуд всій Москві старий граф майже весь свій стан залишив Пьеру, своєму незаконному синові. Він тепер багатий! Його охоче запрошують у гості. Батьки дівиць мріють видати своїх дочок заміж за Пьера.
Він доглядає за елен Курагиной, першою красунею Москви Безухову лестно її увага. Зрештою його женять на елен, але незабаром Пьер починає розуміти свою помилку. елен через якийсь час демонструє, чтовишла заміж за Безухова тільки заради грошей, вона заводить свій власний салон, куди приходять юрби її залицяльників. Закінчилося все дуеллю Пьера з До-маслинковим, одним з фаворитів елен. Виявившись перед особою смерті, Пьер Безухов розуміє, наскільки незначні, низинні були його ідеали.
Він остаточно пориває із дружиною й залишає маєток. На духовне становлення Пьера впливає зустріч із Баздеевим, представником масонської ложі. Він переконує Пьера, що теперішнє щастя людин може знайти лише в турботі про щастя й благополуччя інших, що саме мас. они саме мають на меті таємну допомогу тим, хто бідує, освіта народу й підготовку грунту для суспільства загального братерства й любові.
У Пьера Безухова з’являється висока мета в житті. Він працює над собою, зживає особисті недоліки, займається добродійністю. Але незабаром йому “особисте вдосконалювання” набридає У масонах він починає бачити стосовно себе тільки матеріальну зацікавленість. До цього періоду ставиться й діяльність князя Болконского на благо суспільства.
Він цікавиться життям своїх селян, у своєму маєтку проводить ліберальні реформи. Князь починає займатися державною діяльністю, він бере участь у діяльності комітету з підготовці реформ, яким керує М. М. Сперанский. Але незабаром Болконский разочаровивается в цій діяльності, тому що не бачить результатів своєї праці. Гостя у Втішному, князь зустрічається з Наташей Ростовой.
Усе в ній вражає Андрія Болконского: і її искреннее замилування природою. І її безпосередність, і любов кжизни. Любов, що виникає між ними, воскрешає князя Андрія до нового життя. Але й цього разу особисте щастя головного героя не відбудеться.
Наташа захопилася Анатолем Курагиним, і це служить причиною для розірвання заручин між нею й Андрієм Болконским. Отут втілена одна з головних ідей Л. Н. Толстого – людин не може бути щасливим, якщо навколишні нещасні. Саме до цього моменту ставиться навала на Росію військ Наполеона За словами Болконского, Вітчизняна війна стає “особистою справою кожної російської людини”. Він приймає командування полком, воліючи “робити справу” у бойовому ладі, а не в штабних коридорах.
Для Болконского головним стає прагнення жити однією долею зі своїм народом, розділяти його прикрості й радості. Вищою крапкою просвітління й духовного росту для князя Андрія стає смерть. Він гине від очманілої кулі, і цим Толстой підкреслює близькість свого героя долям простих російських солдатів, які гинули за Батьківщину. Болконский умирає духовно проясненим, він розуміє, що “увесь світ – це любов”, тільки це потрібно побачити й зрозуміти Побачити смерть близько довелось і Пьеру Безухову.
Його потрясає день Бородінського бою, що він зустрічає на батареї Раєвського, безглуздість убивств, жах смерті. Вирішивши пожертвувати собою заради порятунку інших людей, Пьер залишається в розореній Москві. Щоб убити Наполеона Йому не вдалося це зробити, але цінність його духовних шукань не стає менше. Він відчуває свою єдність із народом, почуває себе його частиною.
Товстої приводить і цього героя до ідеї єднання з народом, до ідеї прийняття миру у всьому його різноманітті. Пьер удостоюється особистого щастя – він Жениться на Наташе Ростовой, і свою любов до неї пронесе через все життя. Складний, тернистий шлях духовних шукань головних героїв роману Л. Н. Толстого говорить про те, що вони здатні до духовного вдосконалювання. І Андрій Болконский, і Пьер Безухов приходять до думки про необхідність духовного єднання людей.
По думці Л. Н. Толстого, це і є найважливішим мірилом моральної оцінки особистості, критерієм її духовної досконалості
(1 votes, average: 5.00 out of 5)