Шлях Чіпки до злодійства (за романом П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”)


Твір П. Мирного та І. Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” є першим українським соціально-психологічним романом. А цей жанр передбачає глибокий аналіз дій та вчинків персонажів, причому у двох площинах: об’єктивній, яка не залежить від людини, і суб’єктивній, пов’язаній з характером героя. Роман подає історію життя сільського парубка Чіпки Вареника – його шлях до злодійства. Тобто авторів цікавлять причини морального занепаду персонажа, які зробили його “пропащою силою”.
Перша, об’єктивна, площина висвітлена широко і всебічно. Автори простежили не тільки історію героя, але і його родичів у кількох поколіннях. Батько – син пана і кріпачки, людина непокірна й горда. Він такі не став безмовним лакеєм, не схотів терпіти принижень і вдався до втечі. Очевидно, була в його вдачі байдужість до чужого горя, бо як інакше пояснити його одруження з Мотрею? Приховавши правду про себе, першу сім’ю, він зробив бідну селянку нещасною на,, все життя. За двожонство і втечу від пана його віддають у москалі, а Мотря із розряду законної жінки переходить до розряду “покриток”. Чіпка ж, її син, сприймається як байстрюк, безбатченко.
Ось перша причина, що зумовила всі біди головного героя. В ній, як бачимо, переплелися соціальні мотиви (кріпаччина) і психологічні (непорядність батька). Жорстоке ставлення дітей до Чіпки викликало


в маленькій дитині злість і бажання помсти. Ще одне переплетіння причин: злиденне село, затуркані селяни виливають на беззахисних і таких же нещасних людей своє незадоволення, відчай. Чим Чіпка винен, що народився?
Несправедливостей у долі парубка хоч відбавляй! Постійно заклопотана, засмучена й сердита мати. Адже вона одна повинна була годувати сім’ю, на виявлення любові до сина не залишалося ні часу, ні сил. Втрата землі – без будь-яких підстав для цього! Беззахисність і безправність перед несправедливим судом, перед усім світом…
Як бачимо, соціальні умови могли привести Чіпку до злочинів. Бо не міг він миритися з болючими ударами долі, з неправдою, ясно бачив навколо себе ворогів, яким хотів помститися.
То що ж робити всім іншим нещасним, ображеним, скривдженим? Теж грабувати і вбивати? Гадаю, що саме тут повинен спрацювати суб’єктивний момент – те хороше, що є в душі людини: розум, доброта, милосердя, турбота про рідних. Як виявилося, у Чіпчиній душі всі ці якості були слабше розвинутими, ніж інше: загострене почуття справедливості, мстивість і легкодухість. Спочатку образа, потім глибоке розчарування, відчай – і Чіпка знаходить найлегший вихід – пияцтво. А далі – закономірний прихід до злодійства.
Мені здається, що історія Чіпки Вареника є дуже повчальною. Так, суспільство винне у його занепаді: світ, сповнений зла і насильства, не дав можливості розвинутися кращим моральним якостям героя. Але повинно бути в людини почуття відповідальності хоча б перед найближчими, найріднішими, що не дозволить переступити межу гуманності не дозволить дійти до злодійства.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Шлях Чіпки до злодійства (за романом П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”)

Categories: Твори з літератури

Links