Шлях А. А. Блоку в революцію

Всім тілом, всім серцем, всією свідомістю – слухайте Революцію… а, почувши, біжіть ладь… А. Блок З настанням 1905 року всі Теми й мотиви ранньої лірики Блоку перетерплюють корінні зміни, у його творчості підсилюються соціально-політичні ідеї. Для Блоку прийшов час, коли необхідно глянути на життя не очами закоханого молодика, а очами безстороннього критика, стати суддею епохи; важливо було особисте відношення до країни, до суспільства, необхідно було точно визначити свою ідеологічну приналежність у майбутньому й сьогоденні. Чисто любовна лірика вже не влаштовувала Блоку. Поет живе томливими очікуваннями й переживаннями, у деяких віршах близькість соціальних зіткнень Блок відчуває майже фізично: Повітря повне зітхань, Грозових надій

За словами самого поета, події 1904-1905 років “особливо сильно” вплинули на його життя й творчість. Вихований у дусі російського гуманізму, Блок бачив Росію як країну, де демократія й народолюбие будуть головними критеріями нової влади. Росія, звичайно ж, не була ідеальною країною, її, як завжди, морозило. Шар багат і благополучних був настільки тонкий у порівнянні з основним населенням країни, що “загальну ідилію” набагато простіше було досягти, зробивши всіх жебраками, але зате рівними

И душу Блоку “все горнеться туди, де униженье, де бруд і морок, і вбогість”. Поразка повстання 1906 року поет приймає з більшим розчаруванням, але залишається переконаним в абсолютній правоті й необхідності змін зі зброєю в руках. Блок уважає, що невдача повинна об’єднати весь “експлуатований” народ для більше масштабних дій. Об’єднанню повинні були послужити всі лиха й нещастя, які випробовував робітничий клас у передреволюційні десятиліття

Тут і голод, і несправедливість, і смерть, а також дискримінація, приниження й обман: Вони ввійдуть і розбредуться, Навалять на спини лантухи. І в жовтих вікнах засміються, Що цих жебраків провели. Щиросердечний стан Блоку в післяреволюційний період погіршилося. Він випробовує депресію, пов’язану з почуттям самітності й безвихідності: Ніч, вулиця, ліхтар, аптека

Безглузде й тьмяне світло. Живи ще хоч чверть століття – Усе буде так, результату немає. Питання “…де бережуть нас пекло й рай…” для Блоку залишається без відповіді. Але він бореться з песимізмом, і знову з’являється любовна лірика, але, на мій погляд, зовсім інша, ніж раніше: уже немає колишніх так яскраво виражених любовних страстей, захоплень, створюється враження, що Блок керується тільки розумом, усе піддано аналізу, він як би переконаний: не можна зараз вірити серцю

Отже, десятиліття з невеликим між двома революціями в Росії Блок проводить в “потоці думок і передчуттів”, що охопили його. У душі “було змішане почуття Росії: туга, жах, покаяння, надія”. Роки нітрохи не змінили поета: розпад монархії, мерзенні злочини,

Шлях А. А. Блоку в революцію