Що на кирпатому барометрі? (За твором В. Симоненка “Кирпатий барометр”)


Василь Симоненко – один з тих, кого звикли назива­ти совістю нації. Цей поет, автор пронизливих і мудрих віршів, загинув передчасно, адже тоталітарна система взяла за звичай убивати тих, хто говорив правду.

Кирпатий барометр – це не той прилад, за допомогою якого можна виміряти атмосферний тиск. Цей прилад при­значений для того, аби визначити певні покажчики в ат­мосфері суспільства – тиск жаху, тиск війни, тиск безпам’яті. Власне, кирпатим барометром поет нарік свого ма­ленького сина. І до сина він звертається словами, які пам’я­тає міцніше за вечірню молитву.

Але дитячому сну загрожують ворожі сили. Василь Симоненко мав на увазі колишніх так званих “підпалювачів війни”, але й сьогодні цей вірш звучить абсолютно сучасно: пригадаймо хоча б події в Нью-Йорку у вересні 2001 року, коли вибухи літаків спопелили ілюзію миру, комфорту й затишку.

Ніч погрожує людині. Це час, коли на поверхню сплива­ють прадавні страхи, щоб мучити й не давати спокою. Та не лише глибока ніч жахає людей. Є ще пітекантропи, які владні зжерти й потоптати все на своєму шляху, – ті самі мавполюди, від яких народилися генерали нової війни:

Як розірве космічну тишу

Передсмертний стогін землі –

Вічність подвиги наші запише

На своєму сивім чолі.

Генерали хочуть лише одного: продемонструвати свою вірність присязі й професійні якості,


тобто в черговий раз убити якомога більше людей. Та влада прибічників війни не безмежна. І лунає голос маленького привида – уособ­леної пам’яті про життя й любові до життя, якому не судилося тривати:

Я твій ровесник. Доля моя куца,

Печаль моя не відає кінця.

Я кличу вас у відчаї не гнуться,

А вибухати, як нові сонця!

Привид не пророкує, а закликає бути активним, не підко­рятися сваволі жорстокого світу.

Заключна частина твору називається “Ранок”. Вона є символічною: після ночі, після жахів уявної пронизливої ядерної зими настає ранок. Життя перемагає війну, ад­же воно сильніше. У чому ж убачає надію Василь Симоненко?

Ми народились в муках, щоб родити,

Синами обезсмертити свій рід,

Щоб квітував на диво всьому світу

Козацькій геніальний родовід!

Ось де вбачає поет вихід з безвихідного становища сучас­ності. Адже війна є не лише станом суспільства, а й станом душі. Сьогодні замість світових війн відбуваються десятки локальних конфліктів, які то розгоряються, то погасають. Здається, що одна велика світова війна розпалася на багато частин, і від цього не легше ні Землі, ані людству. Це дивна безвихідь, у якій знаходиться людство в цілому, і ніхто неспроможний першим вирватися із зачарованого кола.

Усі війни закінчаться, коли людина звернеться до вічних цінностей. Адже:

Грядуть сини – барометри кирпаті.

Вони за все спитають завтра нас.

Так, сучасне людство нарешті зрозуміло, що ігри у війну треба припиняти, і це дуже серйозно. Загроза ядерної війни зменшилася, але тепер більш реальною стала загроза війни бактеріологічної або хімічної. До того ж постійний страх перед війною калічить людську психіку, руйнує її дощенту. І завжди поети – ці пророки людяності й духовного зро­стання – намагаються вчасно попередити нас про страшну небезпеку. Ми будемо пильні, аби через яких-небудь кілька років наші кирпаті барометри не зненавиділи нас за байдужість, слабкодухість, пасивність.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Що на кирпатому барометрі? (За твором В. Симоненка “Кирпатий барометр”)

Categories: Твори на вільні теми

Links