Щира краса людини

Як часто ми говоримо: “Яка гарна людина!” А що значить “краса”? Мені здається, у це ємне поняття входить насамперед внутрішній, щиросердечний зміст, коли людин живе в гармонії з навколишнім світом і самим собою, займається улюбленою справою, усвідомлює свою користь для суспільства, самодостатній, йому не потрібно одурманювати себе алкоголем і наркотиками, щоб почувати щастя. Він бачить красу, “розлиту всюди”: у природі, душах близьких йому людей, у творах мистецтва, музиці. Адже жити без духовного хліба неможливо. Наскільки бідна

й безглузда було б наше життя, не будь у ній Творчості в самому широкому розумінні цього слова. Можна будь-яку роботу виконувати з радістю, робити її з кожним разом краще й краще, вносячи елемент творчості, частку своєї прекрасної душі. Це по плечу кожному людині

Треба тільки захотіти, постаратися опанувати якою-небудь професією, тому що неробство веде до деградації. Дуже добре сказав про це И. С. Тургенєв вустами свого героя Базарова. Полемізуючи з Павлом Петровичем (“Батьки й діти”), Євгеній говорить: “От ви поважаєте себе й сидите сложа руки”. Як добре змальоване головна умова самоповаги й

взаємоповаги в людському суспільстві – необхідністю трудитися! Дійсно, хіба може тунеядец, ледар, ледар викликати повагу; презирство, жалість, бажання допомогти, але тільки не замилування. Краса, якщо вона щира, завжди самореалізується. Адже не важливо, чим людина зайнята, якщо він творить навколо себе добро й красу, робить доручену справу з повною самовіддачею, а по-іншому й не можна, якщо з ним добре й цікаво, хочеться йому наслідувати. Тільки раб виконує роботу з-під ціпка, а вільний громадянин, що вміє оцінювати свої здатності, повинен прагнути до досконалості разом із прогресом. Дух захоплює від думки, що людина не піщина, вона здатний перетворити мир, але тільки в основі повинне лежати бажання множити красу, розлиту навколо. Вона повернеться назад сторицей.

И навпаки, не можна безкарно множити зло, знищувати красу, створену до тебе попередніми поколіннями. Коли я виросту, стану архітектором. В XXI столітті все значительно зміниться. Я буду будувати надзвичайно гарні й зручні будинки. Мені хочеться перетворити цю землю, на якій ми живемо. Але для цього треба багато вчитися, щоб не зіпсувати створене до тебе – не можна кожному поколінню починати всі “із чистого аркуша”. Ми не иваны, що не пам’ятають споріднення. У Росії багата Історія, що творили різні люди, ніде правди діти, але кращі її сторінки написані великими предками: Олександром Невським, Дмитром Донським, Сергием Радонежским, поетами, художниками, музикантами й зодчими, що заклали еталон краси. Я вірю, що в XXI столітті виросте й виховає прекрасна людина, про яке мріяли Пушкін і Лермонтов, Достоєвський і Некрасов. Але це трапиться не по помаху чарівної палички. Для цього необхідно багато й завзято трудитися над собою: бути щирим, іти до людей з відкритими душею й серцем

Для мене ідеалами краси є літературні герої, створені фантазією художників, що відбивають свої погляди в ту або іншу епоху: Тетяна Ларіна й “тургеневские дівчини”, Наташа Ростова й князівна Марья, Кутузов і Тихін Щербатий, Сотників і Зоська Норейко. Так що говорити, є багато літературних героїв, на кого я хочу походити, не копіюючи поводження, жести, одяг, манеру тримати себе. Головне – виховати в собі світлу душу, бажання допомагати людям, берегти землю, на якій народився, і виконувати чесно свою роботу. Хіба цього мало?! Цілком достатньо, щоб бути гармонічною особистістю, цільною натурою, а виходить, і гарною людиною. Ця краса не мерхне згодом, а рік у рік стає яскравіше, вишуканіше, цінніше.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Щира краса людини