Щасливий козуб


Ранком Алеша й бабуся Устинья пішли в ліс по ягоди й взяли із собою той самий козуб

У лісі добре! Повітря смолистий, чистий, як вода в ключі. Пити його й не напитися досита. Метелика літають на галявинах і бджоли гудуть – обережні, увічливі. Жалити вони не збираються: справою зайняті, перший хабарів беруть і добрих людей здалеку почувають… А шишок скільки під ногами! Вистачить на всі самовари у світі так ще й залишиться. Беріть, чаювальники, не соромтеся, пийте чай собі на втіху!.. Ягід тільки немає.

– Кулею покоти,- скаржиться бабуся Устинья.- Куди вони поділися? Куди сховалися ягідк-те, а?

– Може, не поспіли ще? – запитує Алеша.- чи Не рано ми вийшли?

– Не рано,- відповідає бабуся.- Були ягоди, так сплили. Їх поспеловские баби подчистую вибрали

– Чого вони так?

– Азартні

Ішли бабуся й онученя по стежці, прошнурованої сосновими коріннями. Стежка під гору повела-побігла. Поскользнулся Алеша на гладкому корінці, упав

Не боляче впав, а все-таки! Козуб вирвався з рук, покотилося, як колесо, застрибало на коріннях, згорнуло убік, задеренчало те отут, те там і затихло. Де воно затихну-те?

Начебто б праворуч. Отут схил поляночкой, дивиться на південь, на сонечко, і по цьому схилі зустрічається суниця. Боязка ягідка, рання, але така солодка, ніжна. Якщо не лінуватися так кожній ягідці поклонитися, набрати можна багато. Тепер


інша турбота: ягоди є, а збирати не в що – козуба немає. Тобто як це немає? Лежить козуб у траві-суниці денцем догори, і стрибає по ньому птичка-невеличка.

Хвіст сірий, купка золота, голосок теж золотий:

“Цвинь! Цвинь!”

Скок-поскок, і знову:

“Цвинь! Цвинь!”

“Грай, поки не набридне. Радуйся”,- подумав Алеша й став збирати ягоди в кашкет, а більше – врот.

Оглянувся провідати козуб і вимір. Сидить на козубі жаба й на Алешу дивиться. Так яка! Темно-зелена, прозора; лапки нагострені; кожний пальчик видать.

А ока волошкові. Піднімає на лапках, щоб краще розглянути хлопчика, повітря в себе набирає й от-от скаже щось важливе

– Царівна-жаба! – вирвалося в Алеши.

– Так ні,- сказала бабуся.- Не царівна: некоронована вона

– Некоронована,- погодився Алеша.- Була б корона на голові…

– Була б корона,- підхопила бабуся,- ми б у неї чого-небудь випросили

– Я б ” Казки ” Пушкіна попросив! – зрадів хлопчик.- З гарними картинками. Так пиріг з калиною. А ти?

– Я б молодості,- сказала бабуся Устинья.- Більше нічого

Жаба посиділа на козубі й поскакала в траву, де нижче галявини точиться струмок і вода в ньому в цей час пахне суницею й гірчить смолою й хвоєю. Бабуся й онученя засвітла принесли з лісу козуб ягід. Мало сказати “повне”. З верхи, під саму ручку здіймає червона ягідна гірка, сама – як більша ягода! От яке воно – старий козуб: у будь-який час чим-небудь так догодить хазяям. Воно вже стерло, розкуйовдилося подекуди. Інші прутики замінити довелося, подплести нові, молоді… А викидати не можна! Що ви: де ще таке знайдеш? Ніде. Щасливий козуб!



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Щасливий козуб

Categories: Нові твори

Links