Шедеври пушкінської любовної лірики


Елегія “Не співай, красуня, при мені…” (1828 р.) була породжена при зовсім незвичайних обставинах. У маєтку Приютино, де збирався тоді весь колір російської інтелігенції: Грибоєдов, що приїхав сюди з півдня й повідомив мелодію смутної грузинської пісні; Глинка, що давав тут уроки музики юній господарці цієї дачі Олениною, і Пушкін, що приїхав погостювати – три генії зустрілися. Глинка обробив передану йому Грибоєдовим грузинську пісню, а Пушкін написав на цю мелодію слова свого романсу. Стався рідкий випадок, коли не на вірші була складена Музика, а на мелодію написані вірші. Але композиція цього шедевра також незвичайна, як і його народження. Поет не випадково молить красуню не співати при ньому цю пісню. Вона воскрешає в його пам’яті шедевр іншої далекої бідної діви, почуті в поїздці по Кавказу.

На перший жіночий образ у вірші як би накладається інший, не менш прекрасний. Такий прийом зіставлення двох чарівних жінок і накладення одного образа на іншого Пушкіна вже застосував у вірші “Її ока”, де зрівняв вигляд Смирновій-Рассет з її “черкеськими очами” з незрівнянною Ганною Олениною. Але тоді пальма першості належала прекрасною Олениною. Вірш “Не співай, красуня, при мені…” явно віддано жінці, що живе в пам’яті поета, прихованої любові. Мова йде про Марію Раєвської, з якої два роки тому (1826) поет попрощався, коли вона


їхала в Сибір з будинку своєї родички до чоловіка – декабристові. Поет був піднесений героїчним учинком російської жінки, що втратилася всіх прав, стану, розкішного будинку, дитини-дитини в ім’я чоловіка й підтримки вигнанця. Нинішнє перебування її в Сибіру пояснюють два епітети: далека й бідна

Ганна Оленина не відповіла Пушкіну взаємністю. Поет важко переживав розстроєне сватовство й змушений розрив з Олениною. Ця драматична зміна знайшла своє відбиття в другій редакції вірша “Не співай, красуня, при мені…” Пушкін протиставляє жінок на користь Олениною

Є в поета скорботні вірші про любов. Така трилогія, присвячена Амалии Ризниг, що вмерла від сухоти зовсім молодої. Вірш “Ніч” (1823) написано ще при її житті. Це момент сильного захоплення, коли вірші течуть рікою, і ці вірші про любов. А потім були ще два вірші: “Для берегів вітчизни дальной…” (1830) і “Під небом блакитним країни своєї рідний…” (1826). Поет згадує прощання, звістку про смерть, коли все, що було йому так дорого “зникло в урні гробовий”.

До шедеврів пушкінської любовної лірики ставиться вірш “Я вас любив…” (1829 р.). Шедевр, безумовно, адресований Ганні Олениною. Поет уперто проніс своє почуття, виявивши наполегливість, мужність, вірність обраниці, здатність стримувати пристрасть. Ліричний герой не озлобився, залишився як і раніше щирим і добрим. Саме разюче в цьому вірші те, що Пушкін здатний піднятися над своїм болем заради щастя тої жінки, що він продовжує любити. Поет пише: “дай вам бог улюбленої бути іншим”. Сознанье щастя улюбленої заглушає біль пережитого й зберігає світлий сум про колишній. У цьому вірші Пушкін позбавлений якого-небудь егоїзму. 71 композитор (!) написав музику на цей вірш! Саме настільки воно музичн. о

Зрозуміло, немає можливості звернутися до всіх віршів поета про любов, але є одне, повз якого пройти неможливо: в 1830 р. Був написаний вірш ” Мадонна “, присвячене майбутній дружині Пушкіна, Наталі Миколаївні Гончаровой.

Здійснилися мої желанья. Творець

Тебе мені ниспослал, тебе, моя Мадонна,

Найчистіший принадності найчистіший зразок

Любовна лірика Пушкіна виконана ніжних і світлих почуттів до жінок, ліричного героя віршів про любов відрізняє самовідданість, шляхетність, глибина й сила почуттів



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Шедеври пушкінської любовної лірики

Categories: Нові твори

Links