Сатиричні мотиви у творчості Н. В. Гоголя


Великий сатирик почав свій творчий шлях з опису побуту, вдач і звичаїв України, постатечно переходячи до опису всієї величезної Русі. Ніщо не вислизнуло від уважного ока художника: ні вульгарність і дармоїдство помещиков, ні підлість і незначність обивателий. “Миргород”, “Арабески”, “Ревізор”, “Женитьба”, “Ніс”, “Мертві душі” – їдка сатира на дійсність. Гоголь став першим з русявийских письменників, у творчості яких одержали ярчайшее відбиття негативні явища життя. Бєлінський називав Гоголя главою нової реалістичної школи: “Із часу виходу у світло “Миргорода” і “Ревізора” російська літіратура прийняла зовсім нове направление”.

Критик уважав, що “доконана істина життя в повістях Гоголя тісно з’єднується із простотою вимислу Він не лестить життя, але й не обмовляє на неї: він радий виставити назовні все, що є в ній прекрасного, людського, і в той же час не приховує і її неподобства”. Письменник-Сатирик, звертаючись до “тіні мелочий”, до “холодним, роздробленим, повседневним характерів”, повинен володіти тонким чувством міри, художнім тактом, жагучою любов’ю до правди. Гоголь девізом до своєї творчості взяла наступні слова: “Хто ж, як не автор, повинен сказати святу правду!

” Будучи людиною дуже спостережливим, ще замолоду, у Ніжині, письменник мав візможность познайомитися


з побутом і вдачами провинциальних “существователей”. Життя ж у Петербурге розширила його подання об чинівнічиєму світі, про світ міських поміщиків, про купців і міщан. І він у всеозброєнні приступився до створення безсмертної комедії “Ревізор”. Ідейно-художнє багатство комедії Гоголя складається в широті охоплення життя общественних шарів Росії, показі типових умов жизні тої епохи й надзвичайній силі узагальнення. Перед нами невеликий повітовим місто з характерними для нього сваволею місцевої влади, відсутністю необхідного контролю за порядкому, невежественностью його обивателів.

Манера Гоголя – “зібрати в одну купу все дурокное в Росії й разом треба всім посміятися” – виявляється в цьому геніальному произведении повною мірою7У образах чиновників і помещиков Гоголь бичує вульгарність, дикість, взяточничество, казнокрадство, безпринципність, розумственную порожнечу. Гоголь не вивів у своїй комедії положительного героя. Позитивним початком в “Ревизоре”, втіленням високого морального й суспільного ідеалу письменника став “сміх” – єдине “чесна особа” у комедії. “Це був сміх, – писав Гоголь, – який весь ізлітає зі світлої природи людини…

Тому, що на дні її укладений вічно, що б’є джерело, його, що поглиблює предмет, змушує виступити яскраво те, що прослизнуло б, без проницаемой сили якого дріб’язок і порожнеча жизні не злякали б так людини”. Сатирично зображуючи дворянство й чинівническое суспільство, нікчемність їхня істотавания, Гоголь прославляє російський народ, сили якого не знаходять застосування. З особливим чувством пише Гоголь про народ: тут уже немає проличающей сатири, а є жаль і сум. І все-таки письменникові властивий оптимізм, він верит у світле майбутнє Росії



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сатиричні мотиви у творчості Н. В. Гоголя

Categories: Твори з української літератури

Links