Рятівна сила кохання в романі “Майстер і Маргарита” М. Булгакова


М. Булгаков вважав, що життя – це любов і ненависть, відвага й азарт, уміння цінувати красу і доброту. Але любов… вона насамперед. Булгаков писав героїню свого роману з Олени Сергіївни – коханої жінки, яка була його дружиною. Незабаром після їхнього знайомства вона прийняла на свої плечі, можливо, більшу частину його, Майстра, страшної ноші, стала його Маргаритою.
Історія Майстра і Маргарити – це не одна з ліній роману, а найголовніша його тема. До неї сходяться всі події, вся багатоплановість роману.

Вони не просто зустрілися, їх на розі Тверської і провулка зіштовхнула доля. Кохання вразило обох, як блискавка, як фінський ніж. “Кохання вискочило перед ними, як з-під землі вихоплюється убивця в провулку…” – так описує Булгаков зародження кохання у своїх героїв. Уже ці порівняння передвіщають майбутній трагізм їхнього кохання. Але спочатку все було дуже спокійно.

Уперше зустрівшись, вони розмовляли так, начебто знали одне одного з давніх-давен. Бурхливо спалахнуло кохання і здавалося, повинне б спалювати людей дощенту, а в нього виявився домашній і тихий характер. У підвальній квартирці Майстра Маргарита, одягши фартух, господарювала, поки коханий працював над романом. Закохані пекли картоплю, їли її брудними руками, сміялися. У вазу ставили не сумні жовті квіти, а улюблені обома троянди. Маргарита першою читала вже готові


сторінки роману, квапила автора, пророчила йому славу, стала називати його Майстром. Фрази роману, що їй особливо подобалися, вона повторювала голосно і співучо. Говорила, що в цьому романі її життя. Це було для Майстра натхненням, її слова зміцнювали в ньому віру в себе.

Булгаков дуже дбайливо і цнотливо розповідає про кохання своїх героїв. Його не вбили чорні дні, коли роман Майстра був розгромлений. Кохання було з ним і під час важкої хвороби Майстра. Трагедія почалася, коли Майстер зник на багато місяців. Маргарита невпинно думала про нього, ні на хвилину її серце не розлучалося з ним. Навіть тоді, коли їй здавалося, що коханого вже немає. Бажання довідатися хоч щось про його долю перемагає розум, і далі починається дияволіада, у якій бере участь Маргарита. В усіх бісівських пригодах її супроводжує люблячий погляд письменника. Сторінки, присвячені Маргариті, – це поема Булгакова у славу своєї коханої – Олени Сергіївни. З нею письменник готовий був зробити “свій останній політ”. Так він написав дружині на подарованому екземплярі свого збірника “Дияволіада”.

Силою свого кохання Маргарита повертає Майстра з небуття. Щасливої розв’язки для всіх героїв свого роману Булгаков вигадувати не став: як було все до вторгнення сатанинської команди в Москву, так і залишилося. І тільки для Майстра і Маргарити Булгаков, як він вважав, написав щасливий кінець: їх очікує вічний спокій у вічному будинку, який Майстру дали в нагороду. Закохані будуть насолоджуватися беззвуччям, до них будуть приходити ті, кого вони люблять… Майстер буде засинати з посмішкою, а берегти його сон вічно буде вона. “Майстер мовчки йшов з нею і слухав. Його неспокійна пам’ять стала згасати”, – так завершується історія цього трагічного кохання.

І хоча в останніх словах – сум смерті, але с й обіцянка безсмертя і вічного життя. Вона збувається в наші дні: Майстру і Маргариті, як і їхньому творцю, призначене довге життя. Багато поколінь будуть зачитуватися цим сатиричним, філософським, але головне – лірико-любовним романом, який підтвердив, що трагізм кохання – це традиція всієї російської літератури.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Рятівна сила кохання в романі “Майстер і Маргарита” М. Булгакова

Categories: Твори на вільні теми

Links