Занадився у село біс. Стали усе боятися ходити. Та отут говорить одна дівка: «Не боюся я біса! Я його віднаджу від нашого села. Навіть у лазню піду й, що ви прагнете, вам наварю». Мужики й відповідають: «Напечи млинців».

Пішла дівка у лазню й розвела тісто на млинці. Отут і біс приходить: «Здраствуй,

У деякому царстві, у деякій державі жив-був цар; знудило йому ходити неодруженому й задумав одружитися; довго придивлявся, довго придивлявся, і ніяк не міг знайти собі нареченої по серцю. У деякий час поїхав він на полювання й побачив на поле: пасе худобин селянська дочка — така красуня, що ні у казці сказати, ні пером написати, а інший такий у всьому світлі

Жив-Був пан; у нього була дружина добра, а дочка красуня — кликали її Машею. Тільки дружина-те померла, а він на іншій одружився — на вдові; у тієї своїх було дві дочки, так такі злі, недобрі! Усіляко вони гнобили бідну Машу, змушували її на себе працювати, а коли роботи не було — змушували її сидіти у грубки так вигрібати золу;

Жила-Була коза, зробила собі у лісі хатинку й народила дитинок. Часто йшла коза у бор шукати корму; як тільки піде, козлятки замкнуть за нею хатинку, а самі нікуди не виходять. Відвертає коза, постукається у двері й запече: «Козлятушки, детятушки! Отопритеся, отворитеся! А я, коза, у борі була; їла траву шовкову, пила воду студену. Біжить

У одному місті була злодійкувата людина, і наробив уже багато лих. Одного разу трапилося йому обкрасти багатої людину; справа це помітили й послали за ним пожену. Довго він біг лісом, а поперед того лісу був чистий степ верст принаймні на десять. Як пробіг увесь ліс, зупинився й не знає, що йому робити. Якщо бігти по степу,

Жив-Був піп з попадею. У них ніяк працівники не жили. Дорого попи не наймають, а дешево ніхто працювати не прагне. Один працівник і надумав іти до них працювати безкоштовно. « Як, панотець? Вам працівника треба?» — « Так, світло, а скільки ти?» — «Нічого не треба. Я буду золу брати. Нагромаджу, потім продам».

Живе працівник. Золою

Загнали солдата на далекі границі; прослужив він покладений строк, одержав чисту відставку й пішов на батьківщину. Ішов він чрез багато земель, чрез різні держави; приходить у одну столицю й зупиняється на квартирі у бідної бабусі. Почав її розпитувати: « Як у вас, баушка, у державі

Починається казка від сивки, від бурки, від речей каурки На море на океані, на острові на Бешкетнику коштує бик печений, у заді часник товчений; з один боку-те ріж, а з іншого вмочай так їж. Жив-Був купець, у нього був син; ось як почав син підростати

Жили-Минулого дід так баба. Вони пішли за грибами у ліс і знайшли уточку. А та уточка була крива. Вони її побрали й принесли додому..

Назавтра встали й знову пішли за грибами, а їй зробили утечье гніздечко з пір'я.

Вони пішли, а уточка обернулася дівчиною, хату вимила, води наносила й пирогів спекла.

Дід і баба прийшли й запитують:

- Хто це у нас так усе прибрав?

Жили-Минулого старий з бабою так їх дочка.

Ось дочка пішла пасти кіз. Пасла по горах, по долах, по зелених лугах, увечері пригнала їх додому. Старий вийшов на ґанок і запитує:

- Ви, кізки, ви, матінки,

Ви чи ситі, ви чи п'яні?

Відповідають йому кози:

- Ми й ситі, ми й п'яні,

Ми по гірочках ходили,

Травушку