У одного старого й баби був один син вуж на віці; чому вчити сина — батько не знає, і здумав його віддати одному майстрові у працівники всяки речі робити. Поїхав у місто, зробив умову з майстром, щоб синові вчитися у нього три роки, а додому побувати у три роки тільки один раз. Відвіз сина. Ось хлопець

Жив-Був купець; у нього був син. Ось одного разу посилає він сина у нижні міста товари закуповувати й на прощання карає: «Дивися ж, синок, будь розумний так рассудлив, з рудим так із червоним не зв'язуйся!» Поїхав купецький син у шлях-дорогу-дорогу. День-те був морозний; ось він промерз і заїхав у шинок обігрітися; входить — за стойкою сидить рудий целовальник. « Налий-но мені, - говорить йому

Було три сестри, молодша — дурочка. Улітку збирали вони у лісі ягоди; старша сестра заблудилася, ішла, ішла й прийшла до хатки на курячій лапці. Увійшла у хатку й стала сестер закликати: «Хто у лісі, хто у борі, прийди до мене ночувати!» — «Я у лісу, я у борі, прийду до тебе ночувати, — відповідав величезний ведмідь,

У деякому царстві, у деякій державі жив іменитий купець; у нього був син Іван. Навантажив купець свої кораблі, будинок і крамниці наказав дружині так синові й відправився у далекий шлях. Їде він морями місяць, і два, і три, пристає у землі чужестранние, закуповує товари заморські, а свої за гарною ціною продає. Тим часом над Іваном купецьким

Жив Іванко-Дурень. Мати його послала: «Іди продай курку на базарі». Іде мужик і говорить: «Іван, продай мені курочку».- «Це не курка, а качка!» — «Ну, качки так утоку. Скільки просиш?» — «Двадцять копійок!» — «Так що так дешево? Бери п'ятдесят!» — « Ні, двадцять так двадцять». Потім поніс качку продавати. Мужик говорить: «Іван, продай качку».- «Це не качка,

Ось приїхали у село двоє друзів, і треба їм ночувати. Один попросився у хату до багатого, а іншої — до бідного, по сусідству.

Той, що заночував у багатого, говорить хазяям:

- Що це у вас за вдома! Ось у нас будинку-те: курки з неба зірки скльовують. Не вірите — запитаєте у дружка: він у сусідів ночує

Жив-Був один солдатів. Йому вчення зле йшло. Колись били, мучили, стібали. Його всі й б'ють. Ось раз послали вночі варта тримати.

Узимку холодно. Він стояв і задумався. «Що ж, — думає, - краще втекти мені, а то зовсім уб'ють. А куди бігти? На батьківщину, так споймают. Однаково й так помирати. Піду шлятися».

Ось він сумку зняв свою й на ній написав:

Вовк і лиса жили у одному місці. У вовка був будинок коряной, а у лисиці крижаний. Ось прийшла весна червона, у лисиці будинок станув, як не бував. Що робити їй? Але лисиця хитра, прийшла вона до вовка під віконечко, та й говорить: « Волченек-Голубок! Пусти мене, бідолашну, хоч у двір». А той так товсто:

Жив-Був цар. Було у нього три сини. Скликав їхній цар і говорить: «Пущайте по розжареній стрілі, на чий двір стріла впаде — оттуль наречену брати».

У перва сина впала стріла на боярський двір, у друга сина впала стріла на купецкий двір. Іван-богатир пішов по розжарену стрілу-долю й знайшов старушечку — ледве кістки

Раз якось прийняв на себе Христос вид дідка-жебрака і йшов через село із двома апостолами. Час був пізніше, до ночі; став він проситися у багатого мужика: «Пусти, мужик, нас переночувати». А мужик-ат багатий говорить: «Багато вас жебраків тут тягається! Що тиняєтеся-та по чужих дворах? Тільки, чай, і вмієте,