Роман Зіновія Зиника “Лорд і єгер&amp

Проблема перекладу породжує масу складностей. Щоб виконувати цю культурну роботу повноцінно, сам “перекладач” повинен бути вкорінений в обох культурах, мати здатність влізти в чужу шкіру, глянути на себе (і цивілізацію, що представляє) з боку. У самому собі він повинен зробити якусь перебудову, щоб роздвоєність не розривала його зсередини, трансформувалася в “подвоєність”, що допомагає, а не заважає жити

Тому наскрізний герой Творчості Зиника – не вигнанець, змушений бігти з Росії, як Іван Бунін або Гайто Газданов, або проти своєї волі “засланий” на Захід, подібно Олександрові

Наприклад, Йосип Бродський, ставши російсько-американським письменником, затверджував, що якби він був змушений говорити тільки на одній мові, то зійшов би з розуму. Солженицину або Володимирові Буковскому, не “в’язень Сіону” і не “економічний” емігрант, а – інтелігент, що задихається в межах жорстко позначених границь (включаючи географічн і культурні), у які відчував себе ув’язненим у СРСР”, що бідує в змінах, у розширенні життєвого й культурного простору. Вживание такого інтелігента в новий для нього мир – ціла психодрама, тому що він вивіз із собою й своєю психологією, комплекси, звички, помилки, ілюзії, поставлений перед необхідністю адаптуватися до незвичного/невідомому. А крім того, він ще вивіз на Захід і свій Захід – якийсь міф, створений його уявою. Еміграція приводить фантазера в почуття, але й відкриває можливість краще зрозуміти мир і власну країну”, дозволяє як би з боку глянути на самого себе й оцінити більш неупереджено.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Роман Зіновія Зиника “Лорд і єгер&amp