РОМАН ІВАНИЧУК. “ЯНИЧАРИ”

Тема уроку. РОМАН ІВАНИЧУК. “ЯНИЧАРИ”.

Мета уроку: розкрити зміст і проблематику твору; удосконалювати вміння учнів характеризувати героїв, аналізувати їхні вчинки, визначати доцільність вживання автором відповідних художніх засобів; розвивати творчі здібності школярів; сприяти зміцненню їх любові до рідної землі, вірності Україні.

Обладнання. Портрет письменника, платівка із записом “Колискової” (українська народна пісня в обробці А. Авдієвського) у виконанні Ніни Матвієнко, картки із завданнями.

Хід уроку

(Звучить “Колискова”у виконанні Ніни Матвієнко.)

Учитель. Отак співала українська мати, колихаючи свою дитинку. Співала ніжну колискову, щоб зростало дитя на втіху їй і людям, на радість Україні. Та не всі, ой не всі українські діти виросли, щоб захищати рідну неньку та Україну. Знає наша історія таке страшне лихо, як яничарство. Яничари – це ті, що потрапили в полон турецько-татарський, часом немовлятами; ті, що були продані в рабство; ті, що, зрісши на чужій землі, зі зброєю в руках ішли проти свого народу, проти батька і неньки, вражаючи світ жорстокістю і бездушністю.

Чи лише колись, у XVII столітті, були яничари? О, ні. Вони є і зараз в Україні. Це ті, що розпинають її і нашу мову, ті, що не хочуть самостійного розвитку і розквіту української держави. Саме тому відомий письменник Роман Іваничук не міг оминути цієї теми. Свідченням цього є його історичні романи і найперше – “Яничари”.

Наш урок присвячено власне цьому творові. Та спочатку – про автора.

(Розповіді учнів та вчителя про Романа Іваничука.)

Перший учень. Ім’я Романа Іваничука, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, добре відоме читачам. Та й не тільки читачам. Адже, як народний обранець, він плідно працював у Верховній Раді України, завжди обстоював національну ідею, інтереси народу.

Гордимося тим, що Роман Іваничук – наш земляк. Він родом з покутського села Трач. Це – Косівський район. А народився 27 травня 1929 року в учительській сім’ї.

У спогадах про дитинство він пише: “Добре пам’ятаю портрет Тараса Шевченка, що висів у нашій хаті. Були в нас і українські книги”.

А у книзі Романа Іваничука “Благослови, душе моя, Господа” читаємо: “Ще в третьому класі я прочитав у дитячому журналі “Світ дитини” про генерала УГА Мирона Тарнавського “Лицар без тіні й плями…” Він став моїм кумиром, і я уявив себе в майбутньому таким самим воїном, як він…”

Другий учень. Батько Романа прагнув дати синові якнайкращу освіту, тому віддав його до Коломийської гімназії. Там Роман Іваничук зустрівся з Дмитром Павличком, який народився у Стопчатові. Відтоді їх єднає щира дружба. Вони разом навчалися у Львівському університеті, разом мріяли про літературні лаври.

Ще студентом Роман Іваничук опублікував у львівському альманасі новелу “Бузьків вогонь”.

Кілька років провчителювавши, Іваничук перейшов працювати до редакції журналу “Жовтень” (нині “Дзвін”), де понад 25 років очолював відділ прози.

Третій учень. Після першої новели Іваничук написав кілька збірок новел, трилогію “Край битого шляху”. Згодом взявся за історичні романи.

“Та найбільша пригода в моєму творчому житті – це роман “Мальви”, після написання якого я зрозумів: до кінця днів своїх не матиму сили покинути історичний жанр”,- написав Роман Іваничук у статті “Як я шукав свої “Мальви”.

Роман мав спочатку назву “Яничари”, але під такою назвою його ніхто не хотів публікувати. У 1968 році він з’явився під заголовком “Мальви” у журналі “Вітчизна”. Всі розуміли, що то був твір не про турецьких яничарів, а наших, нинішніх, які вірно служили російській імперії. Сьогодні роману повернуто первісну назву.

Учитель. Якось Григорій Нудьга, відомий український учений, сказав Іваничукові:

“Ви довели, що можете писати історичні романи. А чи знаєте те – а якщо знаєте, то чи добре усвідомлюєте,- що ми належимо до унікального народу, якому колонізатори заборонили вивчати власну історію? Де праці Грушевського, Костомарова, Антоновича, Крип’якевича, Яворницького? У спецфондах, і доступ до них мають тільки такі, як ви. Отож ви повинні написати історію України для людей, а особливо для молоді, в романах. Це ваш обов’язок. Великий цикл історичних романів!”

І Роман Іваничук зробив це – за 25 років написав 10 історичних романів.

“Отож,- як сказав Володимир Яворівський,- історія в творах Романа Іваничука – це велетенський у часі і в просторі полігон людського буття”.

Та повернемось до роману “Яничари”. Ви усі прочитали його. А зараз позмагаємось: хто краще і глибше зрозумів твір, його проблематику, пройнявся переживаннями героїв. Хто стане переможцем у сьогоднішньому змаганні – визначить журі.

(Учитель представляє членів журі.)

Сьогодні змагаються дві команди – “Мальва” і “Євшан-зілля”.

Перше завдання – привітання команд. Команда, яка швидше і правильно відповість на запитання, отримає право виступати з привітанням другою. Першим завжди важче, правда?

Запитання.

1. Коли написано роман “Яничари”? (У 1965-1967pp.)

2. Зі скількох розділів складається твір? (З 20.)

3. Який твір називається романом? (Великий і складний за будовою епічний

Твір, в якому широко охоплено події і розкрито життєві долі кількох чи багатьох людей.)

Завдання 1.

Привітання команд (оцінюється 5 балами).

Привітання команди “Євшан-зілля”.

Ви знаєте, що таке зілля-євшан?

Це запах пшениці на рідному полі,

Який не уб’єш, не візьмеш на аркан –

Він кличе відступників з рабства до волі.

Він будить вже приспану пам’ять дітей,

Напоює душу тим рідкісним чаром

І трунком журливих козацьких пісень,

Що кличе у рідні степи яничарів.

Ми нині охоче розкажем про це,

Минувшина житиме в нашому слові.

Суперникам дивимось сміло в лице –

Змагатися з “Мальвою” ми вже готові.

Вам, судді, пучечок цієї трави,

Щоб рішення ваші були непомильні.

Не зичили мудрості ми у сови –

Самі ж бо – розумні, кмітливі і сильні!

Пісня (на мелодію пісні “Ой на горі білий камінь”): Ой роман ми всі читали,

Ку-ку-ку.

Ой роман ми всі читали

І пейзажі відзначали,

Ку-ку-рі-ку, ку-ку-ку.

Нам герої книги снились,

Ку-ку-ку.

Нам герої книги снились,

Ми і в турків опинились,

Ку-ку-рі-ку, ку-ку-ку.

Знані нам уже й татари,

Ку-ку-ку.

І пливли ми до Скутари,

Ку-ку-рі-ку, ку-ку-ку.

І про це сьогодні, люди,

Вам розказувати будем,

Ку-ку-рі-ку, ку-ку-ку.

Привітання команди “Мальва”.

А мальва – то найкраща квітка

Побіля українських хат.

На чужині ж вона – сирітка

Без пишних і барвистих шат.

Та все ж живе, хоч під ногами,

Ховаючись в колюх-курай.

На вигнанні між ворогами

Нагадує про рідний край.

Вона також, подібно до євшану,

Прозріння будить у душі,

Тому свою любов і шану

Ми віддали цій квітці всі.

І вас, журі, хай зачарує

Отої мальви пишний цвіт.

Її сьогодні вам даруєм

І зичимо щасливих літ.

Пісня (на мелодію пісні “Ти казала в понеділок”): Вам, суперники, ми скажем:

Тут кістьми у бою ляжем,

Готувались не сяк-так –

Кожен з нас отут козак.

Ми тернистими стежками

Із Марією блукали,

Щоб додому шлях знайти,

І щоб мальві розцвісти.

Побували ми усюди,

Де були вкраїнські люди,

Знає нас Омар старий

І суворий хан Гірей.

Хоч ми ніченьку не спали,

Як малюнок малювали,

Ми прийшли перемогти –

І досягнемо мети.

Завдання 2.

(Командам дається почергово по 3 запитання. Кожна правильна відповідь – 1 бал.)

– Хто такий Самійло?

– Хто такий Хюсам?

– Хто такий Омар?

– Хто такий Стратон?

– Якого числа і місяця хан Іслам-Гірей прийняв козацьке військо на чолі з Богданом Хмельницьким? (1-ого квітня.)

– Коли Хмельницький отаборився над річкою Пляшівкою? (Укінці червня 1651 р.)

Оголошення результатів 1-ого і 2-ого завдань. Завдання 3.

(Команди обмінюються запитаннями (по три). Правильна відповідь – 1 бал.)

Завдання 4.

“Продовжити речення” – так називається наступне завдання. Кожна правильна відповідь оцінюється одним балом.

1. “Коли людина любить свій край,…” (то неодмінно повернеться додому “).

2. “Мужній той, … (хто знає, за що бореться “).

3. “Гарячий розум – … (виграш у бою”).

4. “Холодний розум – … (перемога в політиці”).

5. “Хто не сумнівається, … (той не досліджує ).

6. “Хто не досліджує, … (той не прозріває”).

7. “Те, що рветься, … (безконечно зшивати не можна “).

8. “А думати – це… (розрізняти добро і зло “).

Наступний конкурс – традиційний. “ХТО..?”

(За кожну правильну відповідь команда теж отримує 1 бал.)

1. “… високий, дужий. Широкі чорні брови зсунулися над орлиним носом”? (Алім.)

2. “… кував жіночі каблучки, браслети, серги”? (Хюсам.)

3. “… цілих сім років, чекаючи викупу, навчався при варшавському дворі європейської витонченості і дипломатії”? (Іслам-Гірей.)

4. “… нагадував пагінець проса, що виріс у підвалі”? (Ібрагім.)

5. “… був статечний, довговусий козарлюга в синьому жупані, з шаблею при боці”? (Самійло.)

6. “… мав бороду довгу і сиву, таку, як “у біблейського Саваофа” ? (Омар.)

7. “… плечистий, білявий, по-дніпровському білявий юнак”? (Селім.)

8. … був “білозубий, вічно усміхнений”? (Ахмет.)

9. … носив інкрустований перлами сагайдак Хюсамової роботи”? (Амурат IV.)

10. був “богатирського росту довговусий козак у суконному кунтуші, в хутряній шапці з двома буйними перами посередині”? (Богдан Хмельницький.)

11. … шістнадцятилітній “рябуватий юнак в білій свитині”? (Ти міш Хмельниченко.)

12. “… юний лицар, “що виріс у сідлі, вмів стріляти з рушниці з-під черева коня, а з лука правою і лівою рукою”? (Тиміш.)

13. “… бився навкулачки, випльовував прокльони і, врешті, впав обличчям ниць, розпростерши руки, ніби хотів обняти весь острів”? (Селім.)

14. “… кульгаючи на одну ногу, … зіпхнув човен. … З сатанинською силою косив ворожі голови”? (Стратон.)

15. … толочив “худими ноженятами висохлий тамариск”, зривав жовті квіти і “зачарованими очима вдивлявся у міражну далечінь степу”? (Мальва.)

16. … жив “у Мураха-баби на подвір’ї монастиря”, варив монахам їсти і вчився Божого закону”? (Марія.)

Слово членам журі, які оголошують результати попередніх конкурсів і загальний результат.

Завдання 6.

Виразно прочитати (ланцюжком) уривок з твору, визначити у ньому художні засоби, створити уявну картину за уривком. Усе оцінюється 5 балами.

(Капітани команд підходять до столика журі і витягують картки, на яких написано назви запропонованих для читання уривків):

1-ий уривок – с. 14 (від слова “зупинився…” до “…порохнею”).

2-ий уривок – с. 179 (від слова “із глибини…” до “…привілля”).

Наступний конкурс – “Гра у героїв твору”.

Учні витягують картки, на яких записано імена персонажів роману (Марія, Мальва, Селім, Алім) і по черзі виступають у ролі даних персонажів. Кожна розповідь-гра оцінюється 5 балами.

Традиційний конкурс капітанів. Вони записують прислів’я, які їм траплялися у романі “Яничари”. За кожне прислів’я – 1 бал.

Поки капітани працюють, члени команд “захищають” малюнок до твору, який вони виконали вдома. Завдання оцінюється 5 балами.

Оцінивши малюнки, їх “захист” і завдання капітанів, журі оголошує результати.

Останнє завдання – це друге завдання, яке учні готували вдома, – інсценівки. Воно, мабуть, найцікавіше. Завдання оцінюється 10 балами.

Слово вчителя. Це був останній конкурс на сьогоднішньому уроці. Зараз журі оголосить остаточний результат, але, незалежно від нього, ви добре сьогодні працювали. І я думаю, що роман “Яничари” навчить вас ще більше любити рідну землю, бо без неї ми нічого не варті; навчить берегти пам’ять про минуле, не повторювати його помилок. Хай завжди вас супроводжують у житті наші одвічні символи – мальви, калина, верба, тополя.

(Журі оголошує остаточний результат, усі вітають переможців.)

РОМАН ІВАНИЧУК. “ЯНИЧАРИ”