Роман Готорна “Будинок з сімома фронтонами”

Наступного 1851 р. з’явився другий роман Готорна “Будинок з сімома фронтонами”. Тут сьогодення має своє коріння в далекому минулому, тема провини і її спокутування розгорнута не лише в моральному, а й у соціально-побутовому плані. Колись якийсь полковник Пінчен звинуватив фермера Моулда у чаклунстві, бо хотів приєднати його землю до своїх просторих полів, які він награбував у тубільного індіанського населення. Моулда було страчено, а на його ділянці підступний полковник збудував собі дім з сімома фронтонами. Та за злочином настає кара. Син Моулда помстився за батька і задушив Пінчена в його кабінеті. Заможність Пінченів, збудована на чужій крові, обертається для родини прокляттям. Нащадки полковника ворогують між собою, йдуть заради спадщини на злочини – вбивства, наклепи тощо.

Найгірші риси свого предка успадкував останній з багатих і респектабельних Пінченів – Джефрі. Через трупи і скалічені долі він досяг багатства і політичної влади в окрузі. В цьому образі з небувалою досі соціально-політичною заангажованістю змальовує Готорн тип сучасного письменникові буржуазного хижака, святенника і красномовця, котрий заради досягнення своєї мети – багатства, чи політичної влади – з полегкістю піде на все. На злеті своєї політичної кар’єри, готуючись до виборів на пост губернатора штату, Джефрі раптово вмирає. І його дістала

кара – прокляття старого Моулда, яке він кинув на родину Пінченів перед стратою. Закляття, однак, не залишається вічним. Від нього звільняє кохання двох наймолодших представників зв’язаних злочином і карою родів.

Незважаючи на досить велику питому вагу елементів, які можна було б назвати реалістичними, в цілому роман належить до романтичної традиції. Й не лише тому, що в ньому збуваються старі прокляття, кояться таємничі злочини, давній гріх тяжіє над кількома поколіннями, а бідні Моулди мають якусь містичну перевагу над багатими Пін-ченами. І структура роману, і принципи побудови образів його персонажів, і сюжетні вузли – все тяжіє до романтизму. Сам автор у вступі до роману ще раз наголосив на тому, що у своїй творчості головним вважає фантазію, а не копітке і точне зображення буденного життя. Тому він називає свій твір “romance”, а не “novel”. Під останньою Готорн розумів, як це випливає з його дефініцій двох типів великої прози, роман “критичного” реалізму, в якому до кінця своїх днів вбачав нижчий гатунок творчості – порівняно з романом романтичним.

У 1852 р. Готорн завершив свій третій за три роки роман “Щасливий Діл”. Це був твір на сучасну тему, написаний на основі власних спостережень і досвіду. В 1841 р. вже зрілою людиною, йому було 37, Готорн, зацікавлений тим, як досить велика громада інтелектуалів-трансценденталістів почала на практиці здійснювати свої ідеї, прилучився до них. Він провів на Брук Фарм трохи більше півроку і, розчарований побаченим там, покинув комуну. Романтична утопія життя, в якому за задумом учасників гармонійно поєднувалися б фізична праця, інтелектуальна діяльність, духовне спілкування на лоні природи вільних індивідуальностей, зіткнулася із суворою реальністю і не витримала цього випробування. Подібні починання були досить поширені і за часів Готорна, і значно пізніше, до нашого часу. І завжди прекраснодушні мрії втікачів від неприйнятної для них буржуазної цивілізації закінчувались крахом експерименту. Високі морально-етичні принципи, які утопісти хотіли протиставити світу наживи, не були спроможні подолати безліч труднощів матеріального, фізичного, психологічного характеру. Але в самій ідеї було багато привабливого. Це суперечливе в експерименті на Брук Фарм відбилося і в романі “Щасливий Діл”, в якому в спогадах автора, покладених в основу твору, переплетені критичний-скептицизм і сумна ностальгія.

Провідними в романі є дві теми, дві сюжетні опори. Одна з них – тема міжлюдських стосунків, примх і труднощів кохання, друга – історія спроби збудувати нове суспільство в мініатюрі, щасливу Аркадію на американській землі. Перший сюжет складають перипетії любовного трикутника, який виникає у Щасливому Долі між Зенобією, Холлінгсвортом і Прісцілою. Цей сюжет, як і характери головних персонажів, типово романтичні, навіть канонічні для романтизму. Обидві героїні є начебто двома полюсами жіночого характеру. Перша з них сильна, яскрава, пристрасна інтелектуалка Зенобія, темноволоса красуня, здатна на великі почуття, самостійна і сповнена енергії. Друга – тендітна, лагідна, ефірна юна Прісціла, білява і майже невагома. Одна – пишна екзотична квітка, друга – безсилий пагон плюща, що може лише витися навколо могутнього дерева. Обидві кохають, свідомо і несвідомо, керівника комуни, вольового, мужнього, грубуватого лідера шукачів нової моралі Холлінгсворта – фанатичного прихильника ідеї перевиховання злочинців, якій він підпорядковує всі свої вчинки і дії. Цей утопіст, пропагуючи шляхетні ідеї гуманізму, рівності, братерства, вільної праці, в звичайних відносинах з людьми буває конче егоїстичним, байдужим до конкретної особи, яка живе і страждає поряд з ним. Стосунки в середині любовного трикутника ускладнюються ще й тим, що обидві романтичні героїні – сестри, котрі через складні обставини вперше зустрілися в Щасливому Долі. Історія батька обох сестер, як і постать гіпнотизера, мага, який відіграє в долі Зенобії і Прісціли фатальну роль, додають до цього сюжету ультраромантичні обертони, заплутують інтригу, вносять таємничий, а подекуди й містичний елемент.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Роман Готорна “Будинок з сімома фронтонами”

Categories: Твори з української літератури

Links