Роман чудового гумору


Роман повний чудового гумору; чого коштує сцена дуелі героя зі Швабриным і відмова старого гарнізонного офіцера, що вислужився із солдатів, зрозуміти, навіщо потрібні дуелі. Але всього краще в романі характери: капітан Миронов і його дружина, у мирний час милі персонажі ідилічної комедії, які, коли приходять бунтівники, зненацька проявляють природну, скромну й буденну мужність і вмирають героями. І Савельич, старий слуга героя, щирий у холопстві, непохитний у деспотизмі. Не вважаючи Євгенія Онєгіна, Капітанська дочка була єдиним твором Пушкіна, що имели величезний вплив на наступну епоху, – у ній утримується квінтесенція того, чим став російський реалізм, хоча ця Історія розказана в самій звичайній манері, як і повинна бути розказана історія. Її реалізм, ощадливий у засобах, стримано юмористичный, позбавлений усякого натиску, вражає своїм контрастом з іншим чудовим історичним романом, що з’явився два роки через, – з риторичным, що виходить із берегів, чудовим Тарасом Бульбой Гоголя. Капітанська дочка із всіх речей Пушкіна мала найбільший вплив на літературу, але не вона є кращим і характернейшим для нього добутком у прозі – ця честь належить Піковій дамі (1834). Викласти її коротенько неможливо: це шедевр стислості. Як і Повести Белкина, цей Твір чистого мистецтва, цікаве тільки як ціле. По силі уяви вона перевершує все, що написав Пушкіна


в прозі: по напруженості вона схожа на стислу пружину. По шаленому своєму романтизмі вона близька до Гімну Чумі й до вірша Не дай мені Бог збожеволіти. Але фантастичний романтичний сюжет улитий у бездоганну класичну форму, таку ощадливій і стислу у своїй шляхетній наготі, що навіть Проспер Мериме, самий витончено^-ощадливий із французьких письменників, не зважився перевести її точно й прилаштував до свого французького перекладу всякі прикраси й пояснення, думаючи, імовірно, що нарощує м’ясо на сухому кістяку.

Пушкін був першокласним критиком; його серйозні критичні статті й рецензії замечательныздравой виваженістю суджень і точною ясністю вираження. Його полеміка (у Літературній газеті) теж у своєму роді неперевершена. Його тонка, гостра й влучна іронія жалила так, що вороги не могли неї забути. Його нападки на Булгарина, продажного журналіста на платню в таємної поліції, чудові спокійною жорстокістю. Вони сприяли швидкому закриттю Літературної газети, довівши до білого розжарення підлого, але впливового суперника.

Починаючи з 1832 р. основним заняттям Пушкіна, у всякому разі офіційно, стала історія. Його план історії Петра Великого так і не дозрів, але в 1834 р. він надрукував Історію Пугачевского бунту 1773 року. Це шедевр оповідальної літератури, порівнянний з Галльською війною Юлія Цезаря. Її недолік – недолік відомостей: Пушкін не міг знати багато чого, що було надзвичайно важливо для його Теми. Він був занадто классицистом XVIII століття, щоб розглядати історію з позиції “руху мас” і “класової боротьби”, але він дуже добре бачив і відмінно показав соціальні джерела великого повстання. В 1836 р. він надрукував Подорож в Арзрум – звіт про поїздку на Кавказький фронт в 1829 р., у якому він досяг останніх меж шляхетної оголеної стислості



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Роман чудового гумору

Categories: Нові твори

Links