Різдвяна пісня в прозі (1843) – Чарльз ДІККЕНС 1812-1870

ПРИГОДИ I ФАНТАСТИКА

Чарльз ДІККЕНС

Різдвяна пісня в прозі (1843)

Історія створення

Англійською мовою назва твору звучить “A Christmas Carol in Prose being a Ghost Story of Christmas”, дослівно – “Різдвяна пісня в прозі як різдвяна історія про привидів” (в українських художніх перекладах – “Різдвяна пісня в прозі”, “Різдвяна пісня”, “Різдвяна історія”, “Повість про Різдво за участю Духів” та ін.). Задум написати твір на тему Різдва виник у митця дорогою до Манчестера, куди Ч. Діккенса запросили виступити з доповіддю про важливість навчання для працівників фабрик і заводів. Тоді письменник вирішив написати твір саме для трударів, щоб навіть найбідніша людина могла купити (за символічну плату 5 шилінгів) і прочитати хорошу книжку, щоб у бідняків з’явилися віра й надія в їхньому житті. “Різдвяна пісня в прозі” стала початком серії “Різдвяні книги”, куди загалом увійшло три повісті. Ці книжки були надруковані напередодні Різдва. Чарльз Діккенс видавав їх власним коштом, упевнений, що освіта й виховання допоможуть вирішити проблеми бідності й злочинності в суспільстві.

КУПЛЕТ ПЕРШИЙ

Привид Марлі

У першому куплеті Привид померлого Марлі з’являється до Скруджа як нагадування про духовну смерть. Зі слів Марлі читач дізнається, що той шкодує про згаяні даремно роки. Він мало творив добра, за це його душа

приречена мучитися після смерті (“безперестанні каяття совісті”). Привид Марлі хоче навернути Скруджа до людяності й добра, тому й звертається до нього, обіцяючи подальші зустрічі з іншими Привидами – Духами Минулого, Теперішнього та Майбутнього. Це має допомогти жорстокому й жадібному Скруджеві переосмислити своє життя та стосунки з людьми.

Але ж бо й скнарою був цей Скрудж! Вичавлювати соки, витягати жили, забивати в труну, загарбувати, захоплювати, заграбастувати, вимагати – усе це чудово вмів старий грішник! Наче був не людиною, а кременем – таким холодним і твердим, що нікому жодного разу в житті не вдалося висікти з його кам’яного серця бодай іскру жалю. Потайний, замкнутий, самотній, він ховався у свою раковину, як устриця. Душевний холод заморозив із середини старечі риси його обличчя, загострив гачкуватий ніс, зморщив шкіру на щоках, скував ходу, змусив посиніти губи й почервоніти очі, зробив крижаним його скрипливий голос. І навіть жилаве підборіддя, рідке волосся й брови, здавалось, укрилися памороззю. Він скрізь приносив із собою холод; присутність Скруджа заморожувала його контору в літню спеку, і він не дозволяв їй розмерзатися ні на дещицю навіть на Різдво.

Спека чи холоднеча надворі – Скруджа це не переймало. Жодне тепло не могло його обігріти й жоден мороз його не пробирав. Найлютіший вітер не міг бути злішим від Скруджа, найзапекліша заметіль не могла бути такою жорстокою, а проливний дощ – таким нещадним. Негода нічим не могла йому дошкулити. Злива, град, сніг мали тільки одну перевагу над Скруджем – вони нерідко сходили на землю з щедрістю, а Скруджеві щедрість була невідома.

Ніхто ніколи не зупиняв його на вулиці радісним вигуком: “Любий Скрудже! Як поживаєте? Коли завітаєте до нас?” Жоден жебрак не насмілювався простягнути до нього руку по милостиню, жодна дитина не зважувалася запитати в нього, котра година, і за все життя жоден перехожий не попросив його вказати дорогу. Здавалося, навіть собаки, поводирі сліпців, розуміли, що він за людина, і, завваживши його, спішно тягнули господаря в перші-ліпші ворота, що траплялися на шляху, а тоді довго виляли хвостом, ніби кажучи: “Краще вже не мати очей, аніж бути лихим на око”.

І ви думаєте, Скрудж цим переймався? Аніскілечки. Він ішов по життю, цураючись усіх; і ті, хто його добре знав, уважали, що йому навіть якось солодко відлякувати найменший прояв симпатії до себе.

Скрудж меланхолійно пообідав у меланхолійній таверні, де він обідав зазвичай; переглянув усі газети, які лише там були, і, скоротавши решту вечора за прибутково-видатковою книгою, пішов додому спати. Він мешкав у квартирі, що належала колись його покійному компаньйонові. Це була похмура анфілада кімнат, що займала частину невисокого похмурого будинку в глибині двору. Тепер це був дуже старий будинок і дуже похмурий, тож у ньому, крім Скруджа, ніхто не жив, а всі інші приміщення винаймалися під контори.

У дворі було так темно, що навіть Скрудж, який знав там кожен камінчик, мусив пробиратися навпомацки, а перед дверима клубився такий густий туман і лежав такий товстий шар інею, немов сам злий дух негоди сидів там, поринувши у важкі думи.

А тепер поясніть-но мені, як могло трапитися, що Скрудж, устромивши ключа в замкову щілину, раптом побачив перед собою не молоток, який, до речі кажучи, за цей час жодним чином не змінився, а обличчя Марлі.

Так, обличчя Марлі. Воно не тонуло в непроникному мороку, як усі інші предметну дворі, а навпаки – випромінювало примарне світло, неначе гнилий омар у темному льоху. Воно не виражало ні люті, ні гніву, а дивилося на Скруджа точнісінько так само, як дивився на нього покійний Марлі за життя, зсунувши свої окуляри на бліде, як у мерця, чоло. Лише волосся якось дивно ворушилося, немов на нього віяло жаром із гарячої печі, а широко розплющені очі дивилися зовсім нерухомо, і це в поєднанні з трупним кольором обличчя вселяло жах. І все ж не так вираз цього обличчя був жахливий, як щось інше, що було наче поза ним.

– І я прийшов сюди цієї ночі, щоб повідомити тобі, що для тебе ще не все втрачено. Ти ще можеш уникнути моєї долі, Ебенезере, бо я попросив за тебе.

– Ти завжди був мені другом, – сказав Скрудж. – Дякую тобі.

– Тебе навідають. – продовжував привид, – ще три Привиди.

Тепер і в Скруджа відвисла щелепа.

– То про це ти попросив, Джейкобе, і в цьому моя надія? – тремтячим голосом запитав він.

– У цьому.

– Тоді… може, краще не треба, – сказав Скрудж.

– Якщо ці Привиди не з’являться тобі, ти підеш моїм шляхом, – сказав привид. – Отже, чекай на першого Привида завтра, як тільки проб’є першу.

– А чи не можуть вони прийти всі одразу, Джейкобе? – нерішуче запитав Скрудж. – Щоб уже скоріше з цим покінчити?

– Чекай на другого Привида наступної ночі також о першій, а третього – на третю добу опівночі, з останнім ударом годинника. А зі мною тобі вже не доведеться більше зустрітися. І для свого ж блага запам’ятай усе, що сталося з тобою сьогодні.

Відтак привид позадкував до вікна, й одночасно з цим віконна рама почала помалу підніматися. З кожним його кроком вона піднімалася все вище й вище, і коли він дійшов до вікна, воно вже було відчинене.

(Переклад Івана Андрусяка)

Робота з текстом куплету першого

1. Яким постає Скрудж на початку твору?

2. Знайдіть і прочитайте авторську характеристику Скруджа в куплеті першому. Чию позицію в цьому випадку виражає автор?

3. Як Скрудж ставився до людей, родичів, зокрема до єдиного племінника? Як сприйняв його привітання з Різдвом?

4. Чому Скрудж не дав грошей для бідних? Як це він мотивує?

5. Як герой сприйняв появу привила Марлі?

Творче завдання

1. Як ви зрозуміли слова привида Марлі: “Турбота про ближнього – ось що мусило стати моєю справою… Чому, проходячи крізь натовп своїх ближніх, я опускав очі Й жодного разу не підняв їх до тієї благословенної Зорі, яка спрямувала стопи волхвів до убогого дому? Адже її сяйво могло б указати й мені шлях до хатини бідняка”?

2. Про яку Зорю йдеться в цьому уривку? Хто такі волхви? І чому Марлі шкодує, що не наслідував їхній приклад?

КУПЛЕТ ДРУГИЙ

Перший із трьох Привидів

У другому куплеті автор за допомогою фантастики показав минуле Скруджа. Герой зустрічається з першим Привидом – Духом Давнього Різдва (тобто Духом Минулого). З його допомогою Скрудж озирнувся на свій життєвий шлях, і його душа здригнулася від побаченого. Він пригадав усе, що любив, цінував і від чого відмовився заради грошей. Він зрадив свою сім’ю, кохану, друзів – і все це заради збагачення. Проте чи можна вважати золото справжнім багатством? Скрудж побачив своє справжнє обличчя й жахнувся, тому він хотів загасити світло, що линуло від першого Привида, але істину не можна загасити, приховати, вона пробивається крізь морок і темряву.

Робота з текстом куплету другого

1. Що показав Скруджеві перший із трьох Привидів? Розкажіть про це.

2. У який момент перша сльоза впала з його очей? Що вона означає?

3. Які зміни відбулися в душі героя під впливом зустрічі з минулим?

4. Який повчальний зміст утілено в цьому куплеті?

Творче завдання

1. Розкажіть про дитинство Скруджа від його імені.

2. Розкажіть про юнацькі роки Скруджа.

3. Розкажіть про зрілі роки героя від імені Марлі.

КУПЛЕТ ТРЕТІЙ

Другий із трьох Привидів Коментарі

У куплеті третьому перед Скруджем з’являється другий Привид – Дух Нинішнього Різдва (тобто Дух Теперішнього). Він показує Скруджеві помешкання бідних людей, які, попри злидні, люблять одне одного, у їхніх домівках панує розуміння й затишок. І Скрудж усвідомлює, що при всьому своєму багатстві не має головного – духовних цінностей (любові, сім’ї, дружніх стосунків). Він почав шкодувати про це. відчувши себе дуже самотнім. Герой змінюється, починає співчувати й розуміти справжню ціну життя Й людяності. Куплет третій побудований на контрасті. З одного боку, тут панує весела атмосфера Різдва, а з іншого – у фіналі куплету з’являються фантастичні постаті: хлопчик Неуцтво та дівчинка Убогість, які віщують трагедію. “Вони – породження Людини”, – каже Привид, закликаючи їх остерігатися. У такій фантастичній формі письменник стверджує, що невігластво й бідність несуть смерть усім, передусім дітям. Це втілює образ хворого малюка Тіма, доля якого викликає в читачів сльози.

Робота з текстом куплету третього

1. Опишіть другого Привида. Що уособлює цей образ? Чому він сповнений радості, енергії, оптимізму?

2. Де опинився Скрудж з допомогою другого Привида? З ким він зустрівся?

3. Що дали Скруджеві ці зустрічі?

4. Чому другий Привид так щедро окропив помешкання Кретчитів?

5. Прочитайте опис будинку Кретчитів. Про що свідчать деталі побуту?

6. Яка атмосфера панувала в домі Кретчитів?

7. Як змінився Скрудж у куплеті третьому?

КУПЛЕТ ЧЕТВЕРТИЙ

Останній із Привидів Коментарі

У куплеті четвертому Скрудж зустрічається з третім Привидом – Духом Майбутнього Різдва (тобто Духом Майбутнього). Скрудж усвідомлює важливі для себе істини. Він володів величезними багатствами, але чи був щасливим? Щодня Скрудж працював і примножував капітал, економив гроші, обдурював людей задля власного збагачення. Та чи жив він справжнім життям? Напевно, що ні. Душа його була мертвою. Тому в куплеті четвертому твору знову виникає мотив смерті, який постійно звучить у повісті. Письменник змальовує цілком реальні смерті різних людей. Проте не менш жахливою є духовна смерть людини, тобто її життя без піклування про ближніх, милосердя, творення добра. Така людина для всіх мертваще за життя. Щоб показати Скруджеві жахливі наслідки його бездуховного існування. Привид переносить героя в майбутнє й показує його власну смерть.

Робота з текстом четвертого куплету

1. Прочитайте опис третього Привида. Що вразило вас у цьому описі? Які епітети й метафори використовує автор для зображення Привида?

2. Як сприйняли смерть Скруджа представники ділових кіл?

3. Хто прийшов до будинку героя після його смерті? З якою метою?

4. Хто зрадів звістці про смерть Скруджа?

5. Визначте кульмінаційний момент твору. Коли герой вирішив стати іншою людиною й творити добро?

6. Яких висновків дійшов Скрудж?

Краса слова

Роль фантастики в розкритті духовного омертвіння й перетворення людини. За допомогою фантастики автор змальовує можливе жахливе майбутнє Скруджа – його смерть, яка нікого не засмутила. За ним ніхто не плакав, лише бідняки прийшли до його квартири, щоб узяти кілька речей.

За контрастом до смерті Скруджа звучить розповідь про смерть малюка Тіма. Уся сім’я Кретчитів оплакує його, бо в ньому горіла Божа іскра. Його любили за те добре світло, що линуло від нього, поруч із ним люди ставали добрішими, людянішими, милосерднішими. Батько Тіма каже, що найкраща пам’ять про Тіма – це життя в мирі й злагоді згідно з Божими заповідями.

Використовуючи засоби фантастики, Ч. Діккенс порушує важливі проблеми життя і смерті, але не у фізичному, а у філософському сенсі. Біблія вчить, що в людини є два життя і дві смерті – фізична та духовна. Зовні людина може виглядати живою й здоровою, а насправді її душа є мертвою, якщо людина не творить добро для інших. І навпаки, життя померлої людини може продовжитися й після її смерті – у пам’яті інших, у добрих вчинках, які вона залишає після себе. У повісті письменник за допомогою фантастики засуджує нице життя Скруджа, яке автор уважає моральною смертю, і прославляє вічне життя душі малюка Тіма, яке той заслужив добрим ставленням до людей.

У фіналі цього куплету відбувається кульмінація – духовне переродження героя, який збагнув, побачивши напис на могильній плиті, що треба жити по-іншому.

КУПЛЕТ П’ЯТИЙ

Завершення цієї історії

У куплеті п’ятому міститься розв’язка твору. Зустрівшись із Минулим, Теперішнім і Майбутнім, Скрудж змінився й вирішив жити доброчесно, піклуватися про інших, дарувати людям тепло свого серця. Сенс Різдва полягає в духовному переродженні людини, відкритті Бога в її душі, творенні добра. До цього висновку письменник поступово підводить читачів.

Скрудж побував у церкві, потім ходив по вулицях, придивлявся до перехожих, гладив по голівках дітей, розмовляв із жебраками, заглядав у вікна квартир і в підвальні вікна кухонь, – і все, що він бачив, сповняло його серце радістю. Чи думав він коли-небудь, що звичайнісінька прогулянка може зробити його таким щасливим! А коли почало смеркатися, він рушив до будинку племінника.

– З нами хресна сила! – закричав Фред. – Хто це?

– Це я, твій дядечко Скрудж. Я прийшов до тебе погостювати. Чи приймеш мене, Фреде?

Чи прийме він дядечка! Та він на радощах мало не відірвав йому руку. За п’ять хвилин Скрудж уже почував себе як удома. Такого сердечного прийому він ще зроду не зустрічав.

Племінниця мала точнісінько такий вигляд, як і в тому видінні, яке було йому напередодні. Таким же був і Топпер, що незабаром прийшов, і пухкенька сестра господині, яка завітала слідом за ним. та й усі інші. Який це був дивовижний вечір! Які дивовижні ігри! І яка дивовижна єдність у всьому! Яке щастя!

І Скрудж дотримав свого слова. Він зробив усе, що обіцяв Бобові, і навіть більше, значно більше. А Крихітці Тімові, який, до речі, незабаром видужав, він був завжди другим батьком. І таким він став добрим другом, таким добрим господарем і такою доброю людиною, що наше славне старе місто може ним пишатися. Та й не тільки наше – будь-яке добре старе місто, містечко чи село в будь-якому куточку нашої доброї старої землі. Дехто підсміювався з цього перетворення, але Скрудж не звертав на них уваги – смійтеся на здоров’я! Він був напрочуд розумний і знав, що так уже влаштований світ, – завжди знайдуться люди, готові осміяти добру справу. Він розумів, що ті, хто сміються. – сліпі, і думав: “Нехай собі сміються, аби не плакали!” На серці в нього було весело й легко, і йому цього було цілком досить.

Більше він уже ніколи не водив компанії з Привидами, – у цьому сенсі він дотримувався поміркованості, – і про нього йшла поголоска, що ніхто не вміє так шанувати й справляти Різдво, як він. Якби ж і про нас могли сказати те саме! Про всіх нас! А тепер нам залишається тільки повторити за Крихіткою Тімом: “Господи, благослови нас – кожного!” (Переклад Івана Андрусяка)

Робота з текстом куплету п’ятого

1. Чи став Скрудж жити по-іншому? Доведіть це прикладами з тексту.

2. Що зробило Скруджа щасливим по-справжньому?

3. Як змінюються долі тих, хто поруч із Скруджем (племінника, Тіма Кретчита й інших)?

4. Які ідеї утверджуються у фіналі твору?

Краса слова

Ознаки жанрів пісні й казки в повісті Ч. Діккенса. Різдвяні пісні – це особливий ліричний жанр. Їх співають усі християни з метою прославити Богай навернути людей до добра. Чарльз Діккенс використав ознаки цього жанру, щоб утвердити необхідність духовного пробудження людини й усього суспільства.

У творі знаходимо й деякі риси чарівної казки – атмосфера незвичайного, використання фантастики, поява дивовижних персонажів (Привидів), боротьба добра і зла, життя і смерті з обов’язковою перемогою добра Й життя. Ця боротьба перенесена в душу людини.

– Наведіть приклади з тексту, що свідчать про наявність ознак пісні Й казки у творі.

Творче завдання

Підготуйте усний твір (7-8 речень) на тему “Сенс Різдва (Мої роздуми за повістю Ч. Діккенса “Різдвяна пісня в прозі)”.

Перевірте себе

1. Які факти життя і творчості Ч. Діккенса вам найбільше запам’яталися?

2. Які події та образи розкривають реальний стан суспільства у творі Ч. Діккенса?

3. Розкрийте роль фантастики в “Різдвяній пісні в прозі”.

4. Визначте етапи духовного переродження Скруджа. Який момент можна назвати кульмінаційним?

5. Назвіть ознаки фольклорних жанрів у творі Ч Діккенса.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Різдвяна пісня в прозі (1843) – Чарльз ДІККЕНС 1812-1870